Чинники виробництва (factors of production) — сучасна економічна теорія поділяє необхідні виробництва благ (товарів, послуг) ресурси групи — чинники виробництва. Чинники виробництва — використовувані у виробництві ресурси, яких у визначальною мірою залежить кількість, обсяг своєї продукції. Попит на фактори виробництва є похідним: він існує лише остільки, оскільки вони беруть участь у процесі виробництва. В економічній науці виділяють чотири основні фактори виробництва:
- працю;
- земля;
- капітал;
- підприємницька спроможність.
Перший з них – праця. Праця є доцільну діяльність людини зі створення економічних благ, прояв сукупності розумових і фізичних здібностей людини загалом.
Чинник земля (природні ресурси) розуміється у розширювальному значенні (як місце перебування людей, як територія, яку займають підприємства, як джерело корисних копалин, водних та інших ресурсів). Земля належить до природних ресурсів. Як фактор виробництва охоплює всі сільськогосподарські угіддя та міські землі, що відведені під житлову чи промислову забудову, а також сукупність природних умов, необхідних для виробництва товарів та послуг.
Під фактором капітал розуміють речовим (реальний) капітал – засоби виробництва тривалого та багаторазового користування (сировина, машини, обладнання, виробничі споруди тощо). Окремо виділяють грошовий капітал – фінансові кошти.
Кожен із факторів має ціну, а саме: орендна плата за землю, заробітна плата за працю, відсоток за капітал, прибуток за підприємництво.
Крім цих класичних факторів виробництва в сучасній економічній теорії часто виділяють також підприємницьку здатність, науково-технічний прогрес та інформацію.
Підприємницький талант передбачає особливі здібності людини, що полягають у його вмінні:
- організовувати виробництво та випуск товарів та послуг шляхом поєднання всіх необхідних факторів виробництва;
- приймати основні рішення щодо управління виробництвом та ведення бізнесу;
- ризикувати грошима, часом, працею, діловою репутацією, оскільки діяльність над ринком пов’язані з великої невизначеністю, а результат не гарантований;
- бути новатором, тобто впроваджувати нові технології, нові продукти, методи виробництва.
Втім, діяльність підприємця, за всіх її особливостей, можна розглядати як різновид праці.
Одним із ключових економічних ресурсів на сучасному етапі розвитку суспільства є інформація. Володіння достовірною інформацією є необхідною умовою для вирішення проблем, що стоять перед економічним суб’єктом. Водночас навіть повна інформація не є гарантією успіху. Уміння використовувати отримані відомості для прийняття найкращого за обставин, що склалися, рішення характеризує такий ресурс, як знання. Носіями цього ресурсу виступають кваліфіковані кадри у сфері управління, продажу та обслуговування покупців, технічного обслуговування товару. Саме цей ресурс дає найбільшу віддачу у бізнесі.
В умовах ринкової економіки всі перераховані вище економічні ресурси вільно купуються, продаються та приносять своїм власникам особливий (факторний) дохід:
- рента (земля);
- відсоток (капітал);
- заробітна плата (праця);
- прибуток (підприємницька спроможність).
Сучасна, так звана «ресурсна» концепція фірми передбачає більш розгалужену систему факторів виробництва: технічні ресурси, що включають необоротні та оборотні активи; технології, просторові ресурси (будівлі, споруди, земля), інформаційні, людські, фінансові ресурси, управління та підприємницькі здібності.
Постійний технічний розвиток суспільства, насичення ринків різноманітними товарами та динаміка економічного середовища в сучасних умовах, насамперед, залежать від таких факторів виробництва, як технологічні та інформаційні ресурси, а також підприємницькі здібності.
