Що таке бета-коефіцієнт?
Бета або бета-коефіцієнт (beta; beta-coefficient; β-coefficient) – це показник, що характеризує зміну курсу конкретного фондового інструменту (цінного паперу) по відношенню до динаміки зведеного індексу всього фондового ринку. Бета-коэффициент використовують у основному виміру рівня ризику вкладень у окремі цінних паперів проти рівнем систематичного (ринкового) ризику. Чим більше значення бета-коефіцієнта з аналізованого цінного паперу, тим вищий рівень нестійкості доходів у ньому.
Вперше використовувати бета-коефіцієнти для вимірювання систематичного ризику запропонував Г. Марковіц, який назвав їх індексами ризику, що не диверсифікується. Їх розрахунок ґрунтується на рівнянні лінійної залежності між прибутковістю конкретного активу (об’єкта інвестування) та середньоринковою прибутковістю того ринку, де функціонує даний актив. Наприклад, між прибутковістю акцій будь-якої компанії та середньою прибутковістю фондової біржі в цілому, де котируються ці акції, прибутковістю підприємства або галузі промисловості та середньою прибутковістю усієї промисловості тощо.
При цьому якщо бета-коефіцієнт якогось активу дорівнює 1, це означає, що недиверсифікований ризик даного активу дорівнює загальноринковому, якщо бета-коефіцієнт дорівнює 0, це означає, що даний актив є безризиковим у частині ризику, що не диверсифікується. Тобто чим вище значення бета-коефіцієнта, тим більш ризикованим є об’єкт інвестування. Даний метод дозволяє аналізувати диверсифіковану частину ризику для об’єктів інвестування як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, що є однією з його переваг.
Що означає бета-коефіцієнт?
Коефіцієнт бета може вимірювати волатильність окремої акції проти систематичним ризиком всього ринку. З погляду статистики, бета є нахил лінії через регресію точок даних. У фінансах кожна з цих точок даних є прибутковістю окремої акції порівняно з прибутковістю ринку в цілому.
У моделі ціноутворення активів (CAMP – Capital asset pricing model) коефіцієнт бета використовується для розрахунку норми доходності портфеля або акцій.
Розрахунок бета є формою регресійного аналізу, оскільки зазвичай являє собою нахил характерної лінії цінного паперу; пряма лінія, що показує залежність між нормою прибутковості акції та прибутковістю ринку. Це просто уявлення про ймовірність зміни норми прибутковості акції або цінного паперу внаслідок зміни норми ринкової прибутковості. У цьому можна переконатися, розділивши підступність ринкової прибутковості та прибутковості акцій на дисперсію ринкової прибутковості, як показано нижче.
Формула розрахунку бета-коефіцієнта
Розрахунок бета-коефіцієнта здійснюється за такою формулою:
де β – Значення бета-коефіцієнта;
р – кореляція між рівнем доходу від виду цінного паперу, що розглядається, і середнім рівнем прибутковості фондових інструментів на ринку в цілому;
σц – середньоквадратичне відхилення рівня прибутковості за видом цінних паперів;
σφ – середньоквадратичне відхилення рівня прибутковості фондових інструментів на ринку в цілому в аналогічному періоді, що розглядається.
Рівень ризику окремих фондових інструментів (цінних паперів) визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнта:
Якщо бета-коефіцієнт більший за 1, значить, акція нестійка; при бета-коефіцієнті менше 1 – стійкіша; саме тому консервативні інвестори насамперед цікавляться цим коефіцієнтом і віддають перевагу акціям з низьким його рівнем.
Крім бета-коефіцієнта окремого цінного паперу може бути також розрахований і бета-коефіцієнт портфеля (βP) – Це середньозважене значення всіх бета-коефіцієнтів складових даний портфель цінних паперів.
βP = Σ wi × βi
де wi – Частка даного цінного паперу в портфелі, βi – бета-коефіцієнт даного цінного паперу, а i змінюється від 1 до N. N – Кількість цінних паперів у портфелі.
Типи бета-значень
Бета-коефіцієнт = 1
Якщо бета акції дорівнює 1, це означає, що прибутковість цінного паперу та прибутковість ринку рухаються в одному напрямку та мають рівну волатильність. Акція із бета 1 має систематичний ризик. Проте розрахунок бета неспроможна виявити жодних несистематичних ризиків. Тому додавання акцій портфель з бета-коефіцієнтом 1 не збільшує ризик для портфеля, але також і не збільшує ймовірність того, що портфель забезпечить надмірну прибутковість.
Бета-коефіцієнт < 1
Значення бета менше 1 означає, що цінний папір теоретично менш волатильний, ніж ринок. Включення цієї акції в портфель робить його менш ризикованим, ніж такий самий портфель без цієї акції.
Бета-коефіцієнт > 1
Коефіцієнт бета, що перевищує 1, вказує на те, що ціна цінного паперу теоретично більш волатильна, ніж ринкова. Наприклад, якщо бета акції становить 1,2, то передбачається, що вона на 20% волатильніша, ніж у середньому ринок. Акції технологічних підприємств та акції підприємств з мінімальною капіталізацією, зазвичай, мають вищі значення бета, ніж ринковий стандарт. Це вказує на те, що додавання подібних акцій у портфель збільшить ризик портфеля, але може також збільшити його очікувану прибутковість.
Бета-коефіцієнт < 0
Деякі акції мають негативні значення коефіцієнта бета. Бета -1,0 означає, що акції обернено пропорційні ринковому еталону. Цю акцію можна як протилежне, дзеркальне відображення тенденцій еталона. Опціони пут та зворотні ETF призначені для негативних бета. Існує кілька галузевих груп, наприклад, золотодобувних компаній, де негативна бета є звичайним явищем. Наприклад, на ведмежому ринку інвестори прагнуть «позбутися» акцій та вкласти свої кошти в захисні активи, одним із яких є золото. Тому ціни на золото починають зростати, так само як і вартість акцій золотодобувних компаній.
Переваги та недоліки коефіцієнта бета
Одне з найпопулярніших застосувань β-coefficient – це оцінка вартості капіталу моделі ціноутворення активів. CAPM оцінює бету на основі єдиного фактора, яким є систематичний ризик ринку. Вартість власного капіталу, отримана за допомогою CAPM, відображає реальність, у якій більшість інвесторів мають диверсифіковані портфелі, з яких успішно диверсифіковані несистематичні ризики.
Загалом CAPM та бета-коефіцієнт забезпечують простий у використанні метод розрахунку, який стандартизує міру ризику для багатьох компаній із різною структурою капіталу.
Знаючи значення коефіцієнтів бета за своїми акціями, інвестори можуть коректно оптимізувати свій портфель з метою диверсифікації ризиків.
Найбільший недолік використання бета-коефіцієнта полягає в тому, що він покладається виключно на минулі (історичні) дані та не враховує нову інформацію, яка може вплинути на прибутковість у майбутньому. Крім того, у міру накопичення нових даних про прибутковість конкретного фінансового активу, змінюється (перераховується) та значення його бета, що згодом впливає і на вартість капіталу.
