Банк (Bank) — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку залучати у вклади кошти фізичних та юридичних осіб та розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкривати та обслуговувати банківські рахунки фізичних та юридичних осіб.
У науковій літературі існує два основних підходи до визначення часу виникнення та сутності банків. Згідно з першим підходом, банки виникли у ХIV-XV ст. в італійських містах-республіках Венеції, Генуї з розвитком торгового капіталу, а згодом сприяли розвитку мануфактурного виробництва. Перший банк, у його сучасному розумінні, виник Італії в 1407 р. (Banka di SanGiorgio). Вважають, що слово “банк” походить від італ. bаnсо – Стіл, на якому середньовічні міняли, які були представниками грошово-торговельного капіталу, розкладали свої монети в мішках та судинах. Міняли приймали грошові вклади від купців і спеціалізувалися на обміні грошей різних міст та країн. Згодом міняли стали надавати гроші в кредит і отримували за це відсотки, що фактично й означало перетворення змінював банкірів. Вважають, що від слова «banko» відбувається також «банкрут»: коли міняла зловживав чиєюсь довірою, розбивали стіл, за яким він сидів.banko rotto».
Відповідно до другої точки зору, банківська справа виникла набагато раніше. У Єгипті банківські операції здійснювалися у 2700 р. до н.е. Збірник законів Хаммурапі (1704-1662 рр. до н.е.) свідчить про те, що у Вавилоні та Ассирії в обігу були свого роду чеки.bekcenir», а форми зберігання коштів та позичкові операції регулювалися законами. У Стародавній Греції банкірів називали трапезидами (від грец.Τράπεζα» – Стіл).
Банки в Україні створюються відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», чинного законодавства про кооперацію та нормативно-правових актів Національного банку України. Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має значну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації, а також юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників та джерела коштів, за рахунок яких вони здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.
Власники суттєвої участі у банку, під яким розуміють пряме чи опосередковане (разом з іншими особами), володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Вимоги до ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та акціонерів, які отримують суттєву участь у банку, встановлюються Законом України «Про банки та банківську діяльність» та нормативно-правовими актами Національного банку. Власники суттєвої участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Організаційно-правовими формами створених в Україні банків є публічні акціонерні товариства чи кооперативні банки. Вони можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки поділяються на ощадні; інвестиційні; іпотечні та розрахункові (клірингові).
Статус спеціалізованого банкукрім ощадного банк купує у разі, якщо понад 50% його активи є активами одного типу:
- для інвестиційного банку – емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок коштів приватних інвесторів;
- для іпотечного банку – активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;
- для розрахункового (клірингового) банку – активи, розміщені на клірингових рахунках.
Статус спеціалізованого ощадного банку банк купує у разі, якщо понад 50% його пасивів є внесками фізичних осіб.
Місцевий кооперативний банк створюється юридичними та фізичними особами. Мінімальна кількість учасників такого банку має бути не менше 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі у капіталі (паю) має право одного голосу. Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки) лише від своїх учасників.
Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком як банк та мають банківську ліцензію. Банк повинен мати повне та скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», і навіть вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїми повним офіційним найменуванням.
Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватись виключно шляхом грошових внесків учасників. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній валюті, що вільно конвертується, або в гривнях.
Перерахунок сум з іноземної вільно конвертованої валюти, внесених нерезидентами, до національної валюти України здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком на дату підписання установчого договору про створення банку, а у разі збільшення статутного капіталу банку – на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу або на дату прийняття рішення про перетворення банку на банк з іноземним капіталом.
Юридичні особи можуть перераховувати кошти лише з власних поточних рахунків у безготівковій формі, а фізичні особи – у безготівковій чи готівковій формі. Це зумовлено вимогою, згідно з якою статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджено. Банк повинен отримати від учасників банку документи та відомості, що підтверджують джерела походження коштів, спрямованих на формування його статутного капіталу.
Банк має право збільшувати статутний капітал тільки після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або акцій попередньої передплати, а попередньо оголошений підписний капітал повністю сплачено та зареєстровано.
Кошти для формування статутного капіталу новоствореного банку у розмірі, передбаченому чинним законодавством та установчими документами, акумулюються учасниками банку (резидентами) на накопичувальному рахунку, відкритому у територіальному управлінні Національного банку за місцем створення банку. Для цього у тижневий строк з дати подання документів для державної реєстрації банку уповноважена засновниками особа подає до територіального управління Національного банку заяву про відкриття накопичувального рахунку на формування статутного капіталу. На підставі цих документів та заяви територіальне управління Національного банку відкриває накопичувальний рахунок, на якому акумулюються кошти статутного капіталу банку.
p align=”justify”> При формуванні статутного капіталу банку з іноземним капіталом кошти в іноземній валюті акумулюються іноземним учасником банку на накопичувальному рахунку, відкритому в Національному банку.
(Див. Державна реєстрація банків, Державний банк, Державний реєстр банків, Центральний банк).
