Аудиторська перевірка — це збір, оцінка та аналіз аудиторських доказів, що стосуються фінансового стану економічного суб’єкта, що підлягає аудиту, що мають своїм результатом висловлювання думки аудитора щодо правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності бухгалтерської звітності економічного суб’єкта.
У процесі аудиторської перевірки аудитор оцінює повноту, своєчасність, точність і достовірність відображення у звітності організації показників, що характеризують майно та зобов’язання, стан розрахунків та фінансових результатів за певний період, правильність та точність дотримання законодавства та прийнятої облікової політики.
Об’єктом аудиторської перевірки є:
- майно підприємства, включаючи аналіз його ліквідності та правильності оцінки;
- довгострокові та короткострокові зобов’язання, а також аналіз руху власних коштів (статутного капіталу та резервів);
- господарські операції, що здійснюються організацією за період, що перевіряється, зокрема аналіз правильності їх оформлення, відображення в бухгалтерському обліку та результативності.
Для збору необхідних аудиторських доказів у процесі аудиторської перевірки здійснюються:
- документальна перевірка, коли він виявляється правильність відображення господарських операцій на регістрах бухгалтерського обліку, на аналітичних і синтетичних рахунках;
- фактична перевірка (інвентаризація, огляд, прорахунок тощо);
- підтвердження, якщо виникає потреба отримати додаткові дані, що свідчать про достовірність звітності (запит клієнта, постачальника, субпідрядника тощо).
Аудитор користується прийомами формальної, логічної, арифметичної перевірок, причому залежно від суттєвості операцій, їх традиційності та масштабів може бути проведений вибірковий чи наскрізний контроль. Для отримання додаткової інформації або оцінки достовірності документальної інформації аудитор може провести письмове чи усне опитування співробітників організації.
Загальний план та програма аудиторської перевірки складаються відповідно до порядку, що визначається встановленими правилами (стандартами). При плануванні аудиторської перевірки виділяють такі основні етапи:
- попереднє планування;
- підготовка та складання загального плану;
- підготовка та складання програми.
При попередньому плануванні аудиторська фірма здійснює:
- попереднє ознайомлення з фінансовим станом та організацією бухгалтерського обліку клієнта;
- приймає рішення щодо проведення аудиторської перевірки;
- визначає обсяг аудиторської перевірки: її трудомісткість, вартість, склад та рівень кваліфікації бригади, необхідність залучення фахівців для експертизи та строки робіт;
- готує Лист-зобов’язання.
В процесі складання загального плану уточнюються:
- склад бригади;
- трудомісткість;
- основні напрями та послідовність проведення аудиторської перевірки;
- обґрунтовуються методи перевірки, величина аудиторської вибірки, рівень суттєвості та оцінка ризиків.
Важливе значення під час упорядкування загального плану аудиторської перевірки має визначення форм взаємодії аудиторської групи (бригади) з підрозділом клієнта, який здійснює внутрішній контроль.
На основі загального плану розробляється програма аудитуде стосовно кожному напрямку перевірки визначається набір використовуваних аудиторських процедур, аудиторських доказів (включаючи вказівку джерел інформації, системи тестів для опитування співробітників, порядку оформлення аудиторських документів та розділів аудиторського укладання).
Найчастіше законодавством передбачено та визначено обмеження щодо осіб, які залучаються до проведення перевірок. Зокрема, аудиторську перевірку заборонено проводити:
- аудиторам, що є засновниками, власниками, акціонерами, керівниками та іншими посадовими особами економічного суб’єкта, що перевіряється, несуть відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської (фінансової) звітності або що складаються із зазначеними особами в близькій спорідненості або якості (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також брати, сестри, батьки та діти подружжя);
- аудиторським фірмам щодо клієнтів, які є їх засновниками, власниками, акціонерами, кредиторами, страховиками та щодо яких ці аудиторські фірми є засновниками, власниками, акціонерами, а також щодо економічних суб’єктів, які являють собою їх дочірні підприємства, філії (відділення) та представництва або мають у своєму капіталі частку цих аудиторських фірм;
- аудиторам та аудиторським фірмам, які надавали цьому економічному суб’єкту послуги з відновлення та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.
Ціль цих обмежень – забезпечення незалежності аудиторів.
