Аудиторські докази

Аудиторські докази (audit evidence(s)) – це інформація, отримана аудитором у ході перевірки від перевіряється економічного суб’єкта та третіх осіб, або результат її аналізу, що дозволяють зробити висновки та висловити власну думку аудитора про достовірність бухгалтерської звітності, фінансовий стан та перспективи розвитку економічного суб’єкта.

Аудиторські докази базуються на документальних джерелах, документації (первинних документах та регістрах) бухгалтерського обліку, висновках експертів, результатах проведених опитувань, а також відомості з інших джерел.

Аудиторські докази можуть бути зовнішніми, внутрішніми та змішаними.

Зовнішні аудиторські докази отримують від третіх осіб на основі письмового запиту та в результаті зустрічних перевірок. Вони представляють найбільшу цінність та достовірність та забезпечують надійність висновків аудитора.

Внутрішні аудиторські докази отримують шляхом вивчення даних, які у документах внутрішнього контролю економічного суб’єкта, аналізу їх відповідності та спеціальних опитувань співробітників.

Як правило, аудиторська фірма не обмежується внутрішніми аудиторськими доказами, а, доповнюючи їх зовнішніми, користуєтьсязмішаною системою аудиторських доказів.

Джерела отримання аудиторських доказів:

  • первинні документи економічного суб’єкта та третіх осіб;
  • регістри бухгалтерського обліку економічного суб’єкта;
  • результати аналізу його фінансово-господарську діяльність;
  • зіставлення одних документів економічного суб’єкта з іншими, а також зіставлення документів економічного суб’єкта із документами третіх осіб;
  • результати інвентаризації майна економічного суб’єкта, що його співробітниками;
  • бухгалтерська звітність та ін.

Основними вимогами до аудиторських доказів є:

  • необхідність – аудитор повинен визначити, які докази необхідні складання аудиторського укладання;
  • обґрунтованість – доказом є дані первинних документів, облікових регістрів, фінансових звітів та інших документів, зміст яких засвідчено підписами конкретних виконавців;
  • повнота – обсяг інформації, достатньої визначення стану об’єкта контролю;
  • правильність – вимога наявності у підтвердженні перевірених аудиторських даних.

Аудиторські докази можуть бути отримані за допомогою:

  • перевірки арифметичних розрахунків економічного суб’єкта (перерахунок);
  • інвентаризації;
  • оцінки правильності дотримання правил обліку окремих господарських операцій;
  • перевірки документів, зокрема. їх відповідності прийнятим нормативним документам та правилам оформлення;
  • усного опитування керівників економічного суб’єкта, його працівників та третіх осіб;
  • простежування (наскрізного контролю) всіх документів, що стосуються конкретних господарських операцій (договору з контрагентами, регістри синтетичного та аналітичного обліку тощо);
  • аналітичних процедур, насамперед порівняння, деталізації, елімінування тощо;
  • підготовки альтернативного балансу

У міжнародному стандарті аудиту № 500 «Аудиторські докази» зазначено таке правило: докази, отримані самим аудитором, надійніші, ніж докази, надані аудируемой особою. Аудиторські докази більш переконливі, якщо вони отримані з різних джерел, мають різний зміст і при цьому не суперечать один одному.

Процедури отримання аудиторських доказів поділяють такі виды:

  • інспектування – перевірка записів, документів чи матеріальних активів;
  • спостереження – відстеження аудитором процесу чи процедури, що виконується іншими особами;
  • запит — пошук інформації в обізнаних осіб у межах або за межами особи, що аудується;
  • підтвердження – відповідь на запит про інформацію, що міститься в бухгалтерських записах;
  • перерахунок – перевірка точності арифметичних розрахунків у первинних облікових документах та бухгалтерських записах або виконання аудитором самостійно розрахунків;
  • аналітичні процедури – аналіз співвідношень і закономірностей, заснованих на відомостях аудируемого особи, і навіть вивчення взаємозв’язку цих співвідношень і закономірностей з іншого наявною у розпорядженні аудитора інформацією чи причин можливих відхилень від неї.

Якщо було виявлено серйозні сумніви щодо достовірності відображення господарських операцій у фінансовій звітності, то аудитор має спробувати отримати достатні належні аудиторські докази для усунення такого сумніву. У разі неможливості отримання таких доказів аудиторський висновок модифікують.

Глибокий та всебічний аналіз аудиторських доказів підвищує рівень аудиторських гарантій у правильності висновків та рекомендацій аудитора. Зібрані аудиторські докази застосовуються при складанні аудиторського укладання.

Залишити коментар:

Site Footer