Агресивна політика фінансування (agressive financial policy) — це один із типів політики фінансування активів, що здійснюється підприємством, який передбачає, що за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу мають фінансуватися лише необоротні активи, тоді як оборотні активи мають фінансуватися за рахунок залучення короткострокового позикового капіталу ( за принципом: поточні активи мають покриватися поточними фінансовими зобов’язаннями).
Агресивна політика фінансування активів підприємства (див. малюнок) дозволяє здійснювати виробничу діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, проте створює серйозні проблеми у забезпеченні платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Навіть на підприємствах з низькою часткою оборотних активів така політика фінансування створює серйозну загрозу банкрутства, хоча дозволяє отримувати більший розмір прибутку на власний капітал за рахунок ефекту фінансового левериджу.
Агресивна політика фінансування сприяє підвищенню ефекту фінансового важеля, т.к. у зобов’язаннях переважають короткострокові кредити. Внаслідок цього збільшуються постійні витрати як відсотків за кредит, підвищується рівень ефекту операційного важеля, що може бути згубним підприємствам, т.к. підприємницький та фінансові ризики взаємно множаться.
Агресивна політика управління короткостроковими активами передбачає необмежену нарощування короткострокових активів. Підприємство нарощує не пов’язані в інших активах вільні кошти; стимулюючи продажі, збільшує обсяг дебіторської заборгованості; нарощує запаси сировини та матеріалів. І тут короткострокові (оборотні, поточні) активи становлять значну частину сукупних активів підприємства, а період їх оборотності збільшується.
Агресивна політика здатна знизити ризик технічної неплатоспроможності, але може забезпечити високу рентабельність активів. Однак у разі настання несприятливих обставин на товарному ринку підприємство може втратити фінансову стійкість та платоспроможність.
Головним недоліком агресивної політики фінансування оборотних коштів є необхідність частого залучення короткострокового фінансування покриття спонтанно виникаючих потреб в оборотному капіталі. В результаті її впровадження різко зростає ризик відмови у рефінансуванні, а компанія стає вразливою до будь-яких зовнішніх шоків.
Перевага агресивної політики полягає в тому, що короткострокове фінансування, як правило, обходиться дешевше за довгостроковий, що дозволяє знизити вартість обслуговування оборотного капіталу. Проте, її використання порушує одне з кардинальних правил корпоративних фінансів, яке свідчить, що необоротні активи мають фінансуватися з допомогою довгострокових джерел, а оборотні активи з допомогою суміші довгострокових і короткострокових.
