Банкомат з функцією кеш-ресайклінгу – це програмно-технічний пристрій, що здійснює автоматизовані прийом та видачу готівки з використанням банківських карток за системою замкнутого циклу обігу готівки. Кошти, внесені до АТМ одним клієнтом, видаються іншому без їх інкасування фінансовою установою. Така система дозволяє банку оптимізувати його операційні та часові витрати.
Кеш-ресайклінг — це система замкнутого циклу обігу готівки: гроші, які в банкомат поклав один клієнт, видаються іншому без необхідності їх інкасування, перевірки та перерахунку у відділенні банку. У цьому принципова відмінність від «традиційного» банкомату з функцією прийому готівки, який вимагає регулярного спустошення депозитних касет, адже банкноти одного клієнта іншому, минаючи банк, не видаються. Система ресайклінгу скорочує частоту необхідних інкасацій банкоматів у порівнянні зі звичними банкоматами без функції кеш-ресайклінгу.
Перші банкомати з функцією кеш-ресайклінгу з’явилися у 1970-х роках у Японії та Південній Кореї. Нині такі банкомати поширені у Європі США. У вітчизняній практиці банкомати з функцією кеш-ресайклінгу не користуються попитом у банківських організацій через їх високу вартість, а також через відсутність належної нормативно-правової бази, що регулює кеш-ресайклінг.
Пілотний проект із використання ресайклінгової технології на базі пристроїв виробництва Wincor Nixdorf був проведений у Німеччині в 1997 році банком UBS. Але проект не отримав подальшого розвитку через відсутність законодавства, що регламентує діяльність ресайклінгових систем. Згодом впровадження ресайклінгових систем стало можливим після прийняття 18 квітня 2002 року Європейським центральним банком постанови про використання цих систем кредитними організаціями.
Відповідно до правил, прийнятих Європейським центральним банком, всі купюри, що надходять у ресайклінговий пристрій, повинні проходити перевірку на предмет справжності та класифікуватися за чотирма категоріями. У цьому видачі можуть підлягати лише банкноти четвертої категорії, відповідальні всім без винятку ознакам справжності. Банкноти категорій 2–3 вилучаються до спеціальних касет і потім разом з інформацією про клієнта направляються до національних центральних банків для додаткової перевірки. Купюри першої категорії не приймаються пристроєм та одразу повертаються клієнту.
