Волатильність (Volatility) – властивість кількостей чи цін змінюватися у часі. Іноді волатильність називають «розкидом» цін, курсів та інших кількісних показників. Волатильність є найважливішим фінансовим показником та поняттям в управлінні фінансовими ризиками, де є мірою ризику використання фінансового інструменту за заданий проміжок часу.
Як правило, цей індикатор виражається або як абсолютна величина (наприклад, актив коштує 1 тис. грн. плюс-мінус 60 грн.), або як відносний показник (100% плюс-мінус 6%). Причому основою береться початкова вартість.
Волатильність зазвичай вимірюється дисперсією чи представленим у річному вираженні стандартним відхиленням змін. Причинами волатильності можуть бути різні фактори ринкового та неринкового характеру. Найчастіше виділяють такі види волатильностей: історичну, сезонну, прогнозовану, циклічну, волатильність акцій, валютного курсу, ринку, цін, курсів та премій опціонів тощо.
Волатильність вважають високою, якщо кількості та ціни істотно змінюються як в один, так і в інший бік. Чим вища волатильність, тим, як правило, вищий ризик, оскільки можливість швидко реалізувати актив за готівку без значної втрати вартості пов’язана з високим рівнем невизначеності.
Розрізняють три типи волатильності:
- Історична волатильність (historical volatility) – це величина, що дорівнює стандартному відхилення прибутковості фінансового інструменту за заданий проміжок часу, розрахованого на основі історичних даних про його вартість.
- Очікувана волатильність (implied volatility) — волатильність, обчислена на основі поточної вартості фінансового інструменту у припущенні, що ринкова вартість фінансового інструменту відображає очікувані ризики.
- Історична очікувана волатильність (historical implied volatility) – “Літопис” прогнозів очікуваної волатильності.
На волатильність може впливати низка факторів.
По-перше, ліквідність активу. Чим нижча ліквідність, тобто чим менше бажаючих у певний момент купити та продати актив, тим вища волатильність. Саме тому вкладення малоліквідні цінні папери вважаються більш ризикованими.
По-друге, очікування учасників ринків. Волатильність зростає перед оприлюдненням найважливіших економічних рішень. Так, на валютному ринку вона в багато разів зростає перед офіційними заявами керівництва центральних банків, опублікуванням статистики.
Наприклад, відбувається зниження курсу національної валюти. Учасники ринку чекають на заяви голови правління центробанку – чи проводитиметься девальвація. В очікуванні офіційної реакції влади на те, що відбувається ринок, відрізняється підвищеною волатильністю.
По-третє, загальна визначеність економічної ситуації у тій чи іншій країні, галузі тощо. Чим більш передбачуваний клімат бізнесу, тим більше волатильність. Так, невпевненість світової спільноти у спроможності низки країн зони євро обслуговувати свої борги у 2011 році підвищила волатильність єдиної європейської валюти. У той же час ухвалення конгресом США в тому ж році рішення про новий розмір максимального державного боргу знизило волатильність як американських доларів, так і на ринку цінних паперів.
Зростання волатильності використовується спекулянтами для отримання додаткового прибутку. Однак такі операції відрізняються підвищеним ступенем ризику. У зв’язку з цим консервативні інвестори прагнуть уникати вкладень у активи, що відрізняються підвищеною волатильністю.
(Див. Ділінг, Валютний курс).
