Позикові кошти бюджетів (borrowed funds of budgets) – частина коштів у бюджетах всіх рівнів, що залучається на поворотній та платній засадах задля забезпечення фінансування дефіциту бюджету. На відміну від доходів бюджету позикові кошти бюджетів надходять одноразово та беруть участь у формуванні бюджету лише у тому фінансовому році, у якому вони були залучені. Формою їхнього залучення є різні види бюджетних запозичень.
Умови надходження позикових коштів бюджетів у розпорядження органів державної влади та місцевого самоврядування та строки їх повернення встановлюються відповідними кредитними договорами та рішеннями емітента про випуск позики.
Розмежування бюджетних надходжень на доходи та позикові кошти бюджетів – важлива умова забезпечення нормальної діяльності державних та муніципальних органів, які повинні мати чітке уявлення про те, які ресурси вони мають, наскільки реальні джерела формування бюджету, на яких умовах вони залучаються тощо. Таке уявлення є підставою щодо зваженої фінансово-податкової політики, особливо політики у сфері бюджетних запозичень, яка дозволяє органам державної влади та органам місцевого самоврядування «залазити в петлю» бюджетних боргів, із якими неможливо буде впоратися при перевищенні розумної межі позикових коштів бюджетів.
Разом про те позикові кошти бюджетів грають значної ролі у реалізації принципу збалансованості бюджету, забезпечуючи одночасно з доходами бюджету покриття дефіциту бюджету. Потреба в позикових коштах бюджетів залежить від різних причин та факторів. Загальна потреба у позикових коштах бюджетів зростає (зменшується), якщо витрати держави та чисте кредитування зростають швидше (повільніше), ніж доходи та одержувані трансферти. Співвідношення між позиковими коштами бюджетів та доходами бюджету встановлюється у процесі формування бюджету будь-якого рівня, коли у складі бюджетних показників визначається величина внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Позикові кошти бюджетів всіх рівнях бюджетної системи країни мобілізуються з допомогою різних фінансових інструментів, це:
- боргові зобов’язання, що оформляються через випуск державних та муніципальних цінних паперів;
- прямі кредити, одержувані від кредитних організацій у країні й інших рівнів бюджетної системи, від міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних держав, зарубіжних банків;
- прямі кредити, що оформлюються відповідними письмовими договорами та угодами.
Основним джерелом формування позикових коштів бюджетів є державні та муніципальні позики. Розміщення позик надає значний вплив на грошовий обіг. Зокрема, залучення коштів населення зменшує його платоспроможний попит. У разі спрямування позикових коштів на інвестиції та інші виробничі витрати загальна величина грошової маси в обігу скоротиться, а при використанні на виплату заробітної плати та пенсій – не зміниться. При формуванні позикових коштів бюджетів за рахунок коштів суб’єктів господарювання та використання їх на виплати населенню готівкова грошова маса в обігу зростає.
Позикові кошти бюджетів, отримані від внутрішніх та зовнішніх запозичень, по-різному впливають на величину фінансових ресурсів країни, платіжний баланс та зростання економічної активності. Зовнішні запозичення на момент надходження позикових коштів бюджетів призводять до збільшення загального обсягу фінансових ресурсів і дозволяють збільшити сумарний попит держави на товари та послуги національного виробництва, якщо позикові кошти спрямовуються на ці цілі. Якщо ж позики іноземних держав, міжнародних фінансових організацій та зарубіжних банків використовуються для оплати державних закупівель за кордоном, повернення раніше отриманих кредитів та сплати відсотків за ними, спрямовуються після конвертації в національну валюту на виплати населенню та інші споживчі цілі, то в цій частці позикові кошти бюджетів не впливають зростання економічної активності.
Запозичення у країні означають лише перерозподіл наявних у країні фінансово-кредитних ресурсів між секторами економіки. Вплив економіку внутрішніх джерел формування позикових коштів бюджетів визначається характером запозичених коштів. Якщо до формування позикових коштів бюджетів залучаються кредитні ресурси, які можуть бути спрямовані на інші цілі, то запозичення їхньою державою зменшує обсяг видатків інших секторів економіки та не збільшує загальний попит в економіці країни. Понад те, якщо у позикові кошти бюджетів залучаються ресурси, які за нормальної економічної ситуації могли б бути використані в розвитку, це негативно вплине на економічне зростання за умов нестачі країни вільних капіталів. Якщо ж за бюджетних запозиченнях загальний обсяг видатків інших секторів економіки не зменшується, то позикові кошти бюджетів призводять до зростання сукупного попиту економіки.
Обсяг щорічно мобілізованих позикових коштів бюджетів відбивається на збільшенні державного та муніципального боргу, оскільки основна його величина формується саме на базі бюджетних запозичень. Однак на розмір боргу поряд із позиковими коштами бюджетів впливають гарантії та поруки щодо забезпечення виконання зобов’язань третіми особами, якщо гарантійні випадки настали та зобов’язання третіх осіб переоформлені у державні та муніципальні борги.
