Позиковий (залучений) капітал (borrowed (debt) capital) – капітал, утворений з допомогою коштів від випуску та продажу облігації та інших цінних паперів, і навіть з допомогою короткострокових і довгострокових банківських кредитів.
Позиковий капітал – частина сукупного капіталу компанії (на противагу власному або акціонерному капіталу) сформована з банківських кредитів, а також випущених та розміщених компанією боргових цінних паперів. На відміну від власного капіталу має кінцевий термін і підлягає беззастережному поверненню. Зазвичай передбачається періодичне нарахування відсотків користь кредитора. Приклади: облігації, банківський кредит, різні види небанківських позик, кредиторська заборгованість.
Позиковий капітал – джерело фінансування інституційної одиниці та поряд із власним капіталом формує пасив балансу. Утримувачі облігацій та інших цінних паперів суб’єкта господарювання є його кредиторами.
Кредитори, що фінансують позиковий капітал, зазвичай не беруть участь у прибутках компанії на відміну акціонерів, проте регулярно отримують плату як відсотків відповідно до умов договору про позику. Вони мають пріоритет перед акціонерами в отриманні процентних виплат із прибутку та повернення коштів у разі банкрутства компанії. Випущені цінні папери мають різну міру кредитного ризику. Найбільш надійними є облігації, забезпечені фіксованими активами компанії, які кредитор може вимагати у разі неплатоспроможності боржника. Далі йдуть облігації, забезпечені ліквідними активами компанії і, нарешті, облігації з низьким статусом, так звані «непрямі», які при банкрутстві оплачуються в останню чергу.
Потреба в позиковому капіталі може виникнути в результаті відхилень від нормального обороту грошових коштів та інших активів за зовнішніми (зміни рівня країнового, валютного ризиків, а також ризику форс-мажорних обставин у т.ч. стихійних лих) та внутрішнім (відсутність достатнього первісного капіталу здійснення реконструкції, технічного переозброєння та/або розширення виробництва, збої у виробництві, заготівлях, постачанні та збуті продукції у зв’язку з впливом сезонних факторів та ін.) причин.
Позиковий капітал поділяється на короткостроковий (до одного року) та довгостроковий. Зазвичай елементи реального основного капіталу, і навіть найменш мобільна частина оборотного капіталу (наприклад, страховий запас, частина дебіторську заборгованість тощо.) фінансуються з допомогою довгострокового позикового капіталу. Решта оборотних активів, величина якої досить мобільна та динамічна, фінансується за рахунок короткострокового позикового капіталу. Ставлення власного капіталу суб’єкта господарювання до позикового називають коефіцієнтом заборгованості. Воно має перевищувати 0,3–0,5.
Позиковий капітал можна класифікувати за низкою критеріїв:
- За періодом залучення позики поділяються на короткострокові (до 1 року включно), середньострокові (1-3 роки) та довгострокові (на термін понад 3 роки).
- Цілям залучення – поповнення оборотних активів, інвестиції у необоротні активи, усунення нестачі коштів на покриття касових розривів.
- Джерелам залучення – зовнішні (банківські кредити, фінансовий лізинг) та внутрішні (відкладені податкові зобов’язання, кредиторська заборгованість).
- Формі залучення — фінансової, товарної, як устаткування.
- Методами залучення – банківські кредити, позики від сторонніх підприємств, лізинг, франчайзинг, факторинг, емісія.
- Формі забезпечення – із забезпеченням (застава, страховка, порука) та без забезпечення.
