Комісія

Комісія (від лат. commissio – Доручення) – зобов’язання однієї сторони (комісіонера) за дорученням іншої сторони (Комітента) за винагороду здійснити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок Комітента. Плату за вчинення такої угоди також прийнято називати комісією, комісійними.

У банківській справі – договір комісії регулює відносини банку з клієнтом при виконанні різноманітних банківських операцій, іменованих як посередницькі, «комісійні», «агентські», за які банк стягує комісійну винагороду. До них відносяться:

  • комісійно-розрахункові операції (включаючи розрахунки у формі інкасо, акредитивні та переказні операції, кореспондентські послуги, а також операції з векселями та кредитними картками);
  • торгово-комісійні послуги (пов’язані з купівлею та продажем банком за дорученням клієнтів цінних паперів, іноземної валюти, дорогоцінних металів, а також факторингове обслуговування);
  • посередницькі послуги з розміщення цінних паперів;
  • трастові (довірчі) послуги;
  • видача банком поруок та гарантій, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
  • бухгалтерське та консультаційне обслуговування клієнтів.

Комісійна плата, що стягується банками надання посередницьких послуг, може мати різні форми залежно від виду операцій. Розмір та способи оплати цих послуг передбачаються у договорі комісії та зазвичай встановлюються у формі певного відсотка від ціни угоди.

Зростання комісійних операцій комерційних банків пов’язані з необхідністю диверсифікації банківської діяльність у умовах посилення конкурентної боротьби і є одне із способів підтримки рівня прибутковості банку. У світовій практиці банківської справи спостерігається зростання комісійних операцій та розширення набору банківських послуг. Частка комісійних доходів комерційних банків у загальному валовому доході коливається у різних країнах від 16 до 40%. Ця тенденція пов’язана як з необхідністю підтримки показників ліквідності балансу банку, а й характеризує процес поступового становлення комерційного банку як соціально-ринкового інституту. Традиційні фінансово-посередницькі функції банку доповнюються такими, як управління майном корпоративних та приватних клієнтів, надання консультаційних та інформаційних послуг, що перетворює банк не лише на «агента», що діє за дорученням клієнта, а й на його партнера та гаранта.

Вітчизняні комерційних банків також розширюють спектр комісійних (посередницьких) банківських операцій. Проте основна частина доходів банків формується з допомогою короткострокового кредитування клієнтів, що свідчить про низький рівень диверсифікації банківської діяльності, отже, і недостатній рівень розвитку сфери банківських послуг.

Залишити коментар:

Site Footer