Контроль грошової маси (money supply control) – використання урядом країни її центрального банку (central bank) для контролю грошової маси в обігу/грошової пропозиції (money supply). У Великобританії таку роль виконує Банк Англії, але США Федеральна резервна система значною мірою незалежна від політики уряду.
В Україні контроль грошової маси здійснюється Національним банком у взаємодії з Урядом через проведення єдиної державної грошово-кредитної політики (див. Грошовий обіг), спрямовану на захист та забезпечення стійкості гривні, спостереження за результатами її реалізації, а також проведення валютної політики.
Емісія готівки, організація їх обігу та вилучення з обігу на території України проводиться НБУ, який може встановлювати орієнтири зростання одного або кількох показників грошової маси, виходячи з основних напрямків ведення державної грошово-кредитної політики.
Для контролю грошової маси органи грошово-кредитного регулювання встановлюють максимальні показники обсягу чистих внутрішніх активів, і навіть граничні величини обсягу чистих вимог органів грошово-кредитного регулювання до уряду.
Одне з основних завдань Уряду – недопущення зниження частки видатків державного бюджету стосовно ВВП. Скорочення дефіциту державного бюджету створює сприятливі передумови підвищення ролі НБУ у фінансовому регулюванні (фінансовому контролі) у вигляді традиційних для ринкової економіки інструментів кредитно-грошової політики, які послідовно заміщають прямий адміністративний контроль за рухом фінансових коштів.
Важливе завдання НБУ – контроль за інфляцією та підтримання стабільності національної грошової одиниці. Для плавного зниження інфляції зростання грошової маси має бути суттєво обмежений. Контроль за пропозицією грошей в економіці потребує досить жорсткої централізації. Рішення, що приймаються “автономно”, можуть підірвати ефективність управління грошовою масою і загрожують повним виходом ситуації з-під контролю.
Стратегія, що проводиться НБУ, полягає у контролі за темпами зростання агрегатів грошової маси та рівнем процентних ставок з метою підтримки цінової стабільності та забезпечення економічного зростання.
Для реалізації грошової політики НБУ як основні інструменти використовує операції на відкритому ринку, регулювання ставки рефінансування (облікової ставки) та обов’язкових резервних вимог.
Зростання грошової маси та пропозиції грошей визначаються політикою НБУ щодо надання кредитів комерційними банками, операціями з державними цінними паперами, а також купівлею та продажем валюти НБУ на валютних ринках.
Розвиваючи інструментарій кредитно-грошового регулювання, НБУ виходить із неприпустимості диференційованого застосування основних важелів кредитно-грошової політики в регіонах (ставка рефінансування, ліміти кредитування, визначення пріоритетних сфер діяльності та граничної маржі за кредитами банку, встановлення резервних вимог).
