Історія управлінської думки бере своє коріння, що сягає глибини століть і тисячоліть. Висловлювання щодо проблем управління вчені знаходять і на єгипетських папірусах, і на глиняних табличках з ущелини Тигра та Євфрату. Проте безпосередньо ототожнювати їх з менеджментом неможливо, тому що це були здебільшого рекомендації щодо державного управління.
Протягом усієї історії люди більшою мірою захоплювалися такими постатями, як Олександр Македонський та Наполеон, Генрі Форд, Стів Джобс або Білл Гейтц, ніж видатними вченими, мислителями та поетами. Успіхи цих особистостей полягали не так у тому, що вони знали, а чого і як хотіли б досягти. Найдивовижнішим завжди здавалося те, як вони вміли підпорядковувати собі інших і змушувати їх свідомо, наполегливо, майже добровільно діяти задля досягнення поставленої мети. Уміння керувати чи то виробництвом, чи то армією, чи державою завжди вважалося і називалося мистецтвом чи талантом. Від нього залежала доля країн, воєн, народів та окремих людей.
Але у ХХ ст. підприємств, організацій, військових підрозділів та самостійних держав стало настільки багато, а їх взаємодії стали настільки тісні та різноманітні, що чекати та шукати управлінський талант на кожну керівну посаду стало колись і нікому.
Саме тому мистецтво управління перетворилося на науку управління – менеджмент (від англ. Management – управління, завідування, організація). Ця стаття також доступна українською мовою — Предмет менеджменту. Наукові школи та концепції управління.
Зміст:
- Поняття та сутність менеджменту, його цілі та завдання
- Підходи в управлінні
- Види менеджменту
Поняття та сутність менеджменту, його цілі та завдання
Термін «менеджмент» набув широкого поширення у економіці, а й у сфері соціальних і політичних відносин. Слово “менеджмент” (Management) є похідним від англійської Manage “керувати”. У свою чергу останнє отримало свій корінь від латинського слова Manusщо означає «рука». З розвитком цивілізації зміст поняття менеджмент трансформувався і об’єднав у собі всю різноманітність вимог до управління як мистецтва ведення справ та стилю роботи.
Управління — це функція біологічних, соціальних, технічних та організаційних систем, що забезпечує збереження їхньої структури, підтримує певний режим діяльності.
Виділяють управління:
- соціальною системою;
- керування машинами;
- технічне керування;
- керування виробничо-технологічними процесами;
- організаційне управління.
Менеджмент – це одночасно і сфера людських знань, і сфера прийняття управлінських рішень, і категорія людей (соціальний шар), об’єднаних в економічній, конкурентоспроможній системі управління у суспільстві.
Менеджмент можна розглянути з позиції трьох точок зору:
- як синонім терміна «управління організацією» безвідносно до її розмірів та видів діяльності;
- як еквівалент виразу «управління національною економікою у вищих ешелонах адміністрування»: у державному, галузевому та регіональних розрізах економічної діяльності;
- як аналог терміна “керівництво колективом”.
Менеджмент на мікрорівні господарювання ми розуміємо як керівництво спільною діяльністю у таких соціально-економічних системах, як підприємства та їх підрозділи, фірми, банки та інші організації.
У спрощеному розумінні, менеджмент — це вміння досягати поставленої мети, використовувати працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.
Менеджмент – функція, вид діяльності з керівництва людьми у різних організаціях. Це також сфера людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. Менеджмент як збірне від менеджерів – це певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління.
Завданням менеджменту є створення умов, у яких найімовірніше і сприятливе досягнення цілей організації.
Об’єктом менеджменту є окремі підприємці та трудові колективи, які мають форму підприємств, об’єднань, асоціацій, акціонерних товариств тощо.
Предмет менеджменту – Структура організаційних, управлінських та міжособистісних відносин.
Підходи в управлінні
У розвитку менеджменту як науки, існувало кілька підходів під управлінням.
Підхід з точки зору виділення різних шкіл та навчань розглядає управління як еволюцію управлінської думки.
Процесний підхід розглядає управління як процес, тобто роботу щодо досягнення цілей за допомогою інших. Це серія безперервних взаємозалежних дій, кожна з яких сама собою є процесом. Їх називають управлінськими функціями, кожна з яких також є процесом, тому що складається з серії взаємопов’язаних дій. p align=”justify”> Процес управління є загальною сумою всіх функцій.
А.Файоль вважав, що існує 5 початкових функцій:
- передбачати та планувати;
- організовувати;
- розпоряджатися;
- координувати;
- контролювати.
Системний підхід передбачає, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів, таких як люди, структура, завдання та технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища.
Ситуаційний підхід припускає, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Тому центральний момент — ситуація — конкретний набір обставин, які сильно впливають на організацію. Оскільки існує велика кількість факторів як у самій організації, так і в навколишньому середовищі, немає єдиного найкращого способу управління організацією. Найефективнішим у цій ситуації є метод, який визначає та враховує основні внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на функціонування організації.
Цільовий підхід передбачає, що об’єкт орієнтації – ціль – це критерій результативності системи управління. У процесі роботи формується система цілей в об’єкті управління. Виділяється головна мета (пов’язана з умовами споживання будь-якої продукції, що існує орієнтацією потреб). Система субцілей – діяльність об’єкта управління розбивається за напрямами: комерційна, виробнича, економічна, фінансова, соціальна, управлінська діяльність.
Програмно-цільовий підхід передбачає, що мета трансформується керівництвом у програму (перелік заходів із конкретними виконавцями). Основна діяльність об’єкта управління полягає у виконанні програми, а суб’єкта – у його координації.
Підхід за результатами – Визначальними є свобода творчості, високий рівень відповідальності. Побудований однією філософії фірми (якість-результат). В основі – перетворення мети на результат.
Особистий підхід розглядає людину як об’єкт орієнтації. Важливо вміння пізнати людину, колектив, зважати на думку колективу. Використовується теорія мотивації. Велике значення має проблема соціальної відповідальності апарату управління.
Координаційний підхід. Основне завдання – привести в єдність складну виробничу систему. Синергетичний ефект, збалансованість цілей, результатів, ресурсів та інтересів.
Комплексний підхід – синтез усіх підходів.
Оскільки продовжується розвиток управління як науки та мистецтва, то кількість підходів постійно збільшується.
Види менеджменту
Залежно від сфери діяльності виділяють різні види менеджменту: загальний (адміністративний) менеджмент, галузевий, організаційний, функціональний, підприємницький, міжнародний та інші. Зокрема, можна говорити про маркетинговий менеджмент, фінансовий, кадровий, виробничий, транспортний, операційний і стратегічний.
Загальний менеджмент — менеджмент, який здійснюють усі керівники, які відповідають за постановку завдань та формування політики, за питання, пов’язані з плануванням та організацією, контролем та управлінням підприємством. У цьому часто використовуються терміни, як «вище керівництво», «адміністрація». Роль, яку він виконує, — загальне керівництво організацією.
Фінансовий менеджмент – Містить такі види діяльності, як: визначення фінансової структури компанії, її потреби у фінансових засобах, виявлення всіх альтернативних джерел фінансування та їх оцінка. У його завдання входить також практичне отримання фінансових ресурсів із вибраних джерел фінансування та ефективне використання вилучених коштів.
Стратегічний менеджмент – управлінська діяльність менеджерів, пов’язана з формуванням місії підприємства, включаючи визначення його цілей, філософії та довгострокових стратегій, установок та орієнтації розвитку, формування іміджу, який відповідатиме вимогам з боку зовнішнього середовища та внутрішнім потребам підприємства.
Промисловий менеджмент охоплює всі сфери економіки: виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ. Предмет вивчення – системи управління для підприємства, управлінські механізми впливу виробництво. Область вивчення – промислове виробництво.
Операційний менеджмент — управлінська діяльність, насамперед менеджерів нижнього рівня управління (бригадир, майстер), яка полягає у безпосередньому керівництві роботою працівників відповідно до стратегії підприємства шляхом вироблення тактичних заходів, виконання оперативних планів, графіків випуску продукції тощо.
Можна також говорити про бізнес-менеджмент, менеджмент у будівництві, менеджмент мистецтва, торговому або банківському менеджменті та інших. Проте, попри певні відмінності, загальним всім видів і те, що менеджерам доводиться мати справу з однаковими ресурсами: кадровими, фінансовими, сировинними і трудовими ресурсами.
