Наукові засади управління

Важливим результатом теоретичних розробок у сфері менеджменту є формулювання принципів управління, тобто загальних правил, що відображають вимоги до управління у певних умовах суспільного розвитку. Практичне використання цих правил забезпечує єдність підходів до формування систем управління організаціями. Ця стаття доступна українською мовою — Наукові засади управління.

Зміст:

• Поняття принципів управління
• Вимоги до принципів управління
• Принципи управління Файоля
• Принципи ефективного управління Емерсона
• Принципи сучасного менеджменту

Поняття принципів управління

Принципи – це загальна норма, яка поділяється та визнана всіма чи окремими групами людей. Управління організацією має справу з набором взаємозалежних принципів.

Принцип – це основа правильного розуміння та поведінки людини у процесі виробництва та управління.

Принципи управління похідні від загальних законів і виражають створені відносини, відповідно до яких має створюватися, будуватися, функціонувати та розвиватися система управління. Вперше термін “принципи управління” запровадив інженер-технолог Ф.У. Тейлор 1911 р. у роботі «Принципи наукового управління».

Вимоги до принципів управління

Загальні принципи управління:

• принцип цілеспрямованості;
• принцип обліку інтересів;
• принцип ієрархічності;
• принцип взаємозалежності динамічної рівноваги економічності

Загальні принципи управління повинні відповідати таким вимогам:

1. відображати загальні положення, які поширюються на організації різних типів та видів;
2. відповідати законам розвитку природи та суспільства;
3. об’єктивно відображати сутність явищ та реальних принципів управління організацією.

Принципи управління Файоля

У своїй книзі “Загальний та індустріальний менеджмент” Анрі Файоль описує основні принципи управління. Він не стверджує того, що зазначені ним принципи управління є повними і вичерпними, навпаки, він акцентує увагу на тому, що «зміна ситуації може спричинити зміну правил, які, таким чином, до певної міри, виявляються породженням даної ситуації». Файоль виділив 14 принципів управління:

1. розподіл праці — принцип, мета якого «виробляти більше й краще за тих самих зусиль»;
2. повноваження та відповідальність — делегування повноважень кожному співробітнику, а там, де є повноваження, виникає й відповідальність;
3. дисципліна – передбачає виконання умов угоди між робітниками та керівництвом, а також застосування санкцій за порушення дисципліни;
4. єдність розпорядження – підлеглий повинен отримувати накази лише від одного (безпосереднього) керівника. Відповідно до Файолю, подвійні накази у разі є джерелом напруги, збентеження і конфліктів;
5. єдність керівництва – об’єднання дій з однаковою метою у групи та робота за єдиним узгодженим планом;
6. підпорядкування індивідуальних інтересів загальним — інтерес одного підлеглого чи групи підлеглих нічого не винні суперечити цілям підприємства;
7. винагорода персоналу – кожен працівник повинен отримувати справедливу винагороду за виконану роботу;
8. централізація — оптимальне співвідношення між централізацією та децентралізацією з метою досягнення найкращих результатів;
9. ієрархія або скалярний ланцюг – Вертикаль влади організації, що пов’язує всі рівні підпорядкування від вищої інстанції до нижчих щаблів. Помилкою є ухилення без потреби від ієрархії, але набагато більша помилка – збереження її, коли це може завдавати шкоди організації (“ланцюг начальників”, що породжує бюрократизм);
10. порядок – Наявність «місця для будь-якої речі і будь-якої речі на своєму місці» (матеріальний порядок) і, за аналогією, «місця для кожної особи і кожної особи на своєму місці» (соціальний порядок, адекватність підбору персоналу);
11. справедливість – Справедливе проведення в життя правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга;
12. стабільність складу персоналу – має відношення до проблем планування кадрів, удосконалення методів управління та плинності робочої сили;
13. ініціатива – Здатність складати план і забезпечувати його виконання. Вона забезпечує мотивацію та задоволеність роботою;
14. корпоративний дух – Створення та підтримання певної гармонії та єдності в організації.

Принципи ефективного управління Емерсона

Інженер-механік Г.Емерсон був американським послідовником ідей Файоля. Гаррінгтон Емерсон вніс у науку управління такі поняття як продуктивність чи ефективність. Ефективність (продуктивність) – поняття, введене ним вперше, означає максимально вигідне співвідношення між сукупними витратами та економічними результатами.

Емерсона цікавили питання цілісної організації підприємства та підвищення ефективності управління. На підставі свого досвіду бізнес-консультанта він сформулював систему з 12 принципів підвищення продуктивності праці.

Принципи ефективного управління Емерсона:

1. чітко поставлені цілі – Вихідний пункт управління;
2. здоровий глуздщо полягає у визнанні помилок та пошуку їх причин;
3. компетентна консультація на основі залучення професіоналів із метою вдосконалення управління;
4. дисциплінаЗабезпечена чесною регламентацією діяльності, контролем, своєчасним заохоченням;
5. справедливе ставлення до персоналу;
6. швидкий, надійний, повний, точний та постійний облікнеобхідний керівнику прийняття адекватних управлінських рішень;
7. диспеткування за принципом «краще диспетчувати сплановану роботу, ніж планувати роботу, на яку не проводиться диспетчування»;
8. норми та розкладщо сприяють пошуку та реалізації резервів;
9. нормалізація умов праціЗ допомогою якої забезпечується таке поєднання часу, умов і собівартості, при якому досягаються найкращі результати;
10. нормування операційщо означає стандартизацію засобів їх виконання, регламентацію часу;
11. письмові стандартні інструкції з метою чіткого закріплення всіх правил виконання;
12. винагорода за продуктивністьПокликане стимулювати працю кожного працівника

Принципи сучасного менеджменту

У 90-ті роки стали приділяти більше уваги соціального аспекту управління. Це виявилося у зміні основних принципів управління:

1. лояльність до працівників;
2. відповідальність;
3. комунікабельність;
4. атмосфера у створенні, що сприяє розкриттю потенційних можливостей співробітників;
5. обов’язкову ділову участь кожного працюючого у загальних результатах;
6. своєчасна реакція на зміни у навколишньому середовищі;
7. методи роботи з людьми, які забезпечують їхню задоволеність роботою;
8. особиста участь менеджерів у роботі груп на всіх етапах як умова злагодженої роботи;
9. уміння слухати всіх, з ким менеджер працює;
10. етика бізнесу;
11. чесність та довіра до людей;
12. опора на фундаментальні засади менеджменту: якість, витрати, обслуговування, нововведення, контроль ресурсів, персонал;
13. бачення організації – чітке уявлення його майбутнього;
14. якість особистої роботи та її постійне вдосконалення.