Закон попиту

Закон попиту одна із самих фундаментальних понять економіки. Спільно із законом пропозиції він дозволяє пояснити те, як ринкова економіка розподіляє ресурси та визначає ціни на товари та послуги, які ми спостерігаємо у повсякденному житті.

Закон попиту: поняття та визначення

Давайте для початку розберемося з основними компонентами, які допоможуть нам дати визначення такому поняттю як «закон попиту». Отже:

• Попит (D — demand) — це кількість товарів або послуг, які споживачі хочуть і можуть придбати за певною ціною за певний період часу в конкретному місці (на конкретному ринку).
• Величина попиту (Q_d) – це конкретна кількість товару, яке хочуть і можуть придбати покупці зараз за даною ціною.
• Ціна попиту (P – price) – це максимальна ціна, яку готовий заплатити покупець за одиницю товару.

Закон попиту (law of demand) говорить, що величина попиту за інших рівних умов збільшується в міру зниження ціни і, навпаки, зменшується в міру збільшення ціни товару, тобто між величиною попиту та ціною існує зворотна залежність.

Закон попиту задокументували ще далекому 1892 року економістом Альфредом Маршаллом. Згодом, внаслідок численних економічних спостережень, інші економісти дійшли визнання дійсності цього закону у більшості ситуацій і стосовно більшості товарів. Виняток становлять лише товари Гіффена та товари Веблена.

Обґрунтування закону попиту

Обґрунтуванням закону попиту найчастіше виступають такі аргументи:

• Емпіричні спостереження. Висока вартість виступає у ролі бар’єру для покупців, у результаті вони або відмовляються від покупок цього товару, або купують його в меншій кількості. У разі зниження ціни відбувається зворотна картина. Яскравим прикладом дії закону попиту є передсвяткові знижки, які пропонують роздрібні та інтернет-магазини («чорна п’ятниця», різдвяні та передноворічні знижки тощо). Так, за словами деяких торговців, у цей період їх обіг збільшується у 5-10 разів у порівнянні із середньоденними обсягами продажів.
• Закон спадної граничної корисності. Суть цього закону полягає в тому, що споживач отримує менше корисності від кожної наступної одиниці товару, тому споживачі набувають додаткових одиниць товару лише за умови, що ціна його знижується.
• Ефект доходу. Суть ефекту доходу у тому, що з нижчої ціні споживач може купити більшу кількість даного продукту, не відмовляючи собі у придбанні будь-яких альтернативних товарів (при стабільному рівні доходу). Тому виходить, що при зниженні ціни товару збільшується купівельна спроможність споживача і може купити більшу кількість даного продукту, ніж раніше. У разі збільшення ціни спостерігається протилежний ефект.
• Ефект заміщення. За стабільного рівня доходу нижча ціна стимулює споживача замінити дорогі товари аналогічними товарами, які відносно подешевшали.

Графічним зображенням дії закону попиту є крива попиту.

Крива попиту є графіком з негативним кутом нахилу. Зміна величини попиту графіку виглядає як рух вздовж лінії попиту. За ціною товару P₁ споживачі готові купити цей товар у кількості Q₁. Але при зниженні ціни з P₁ до P₂ споживачі готові придбати більший обсяг цього товару (Q₂).

Допущення

Закон попиту — це теоретичний закон, який відбиває залежність попиту товар лише з його ціни. Тож у його визначенні і вказується «за інших рівних умов», тобто. робиться припущення, що на величину попиту не впливають:

• смаки та переваги споживачів;
• доходи покупців;
• очікування споживачів;
• кількість покупців;
• товари-замінники;
• інші фактори.