Витрати – Виражені в ціннісних, грошових вимірниках поточні витрати на виробництво продукції (собівартість, включаючи амортизацію основного капіталу) – витрати виробництва, або на її звернення (включаючи торгові, транспортні та інші) – витрати обігу.
В економічній науці прийнято поділ витрат на приватні (Витрати виробника або споживача на певне благо чи діяльність) та громадські – Social cost (що належать до суспільства в цілому).
При аналізі економічної діяльності поряд із фактичними витратами повинні враховуватися поставлені витрати – implicit cost (пов’язані з упущеною можливістю більш вигідного використання факторів виробництва, ресурсів; наприклад, «витрати непереходу до іншого виду діяльності» – наслідки відмови від переведення виробництва на нову, більш вигідну продукцію або від інвестування коштів у сферу, що обіцяє вищі відсотки, ніж обрана). У показнику, що застосовується в Україні, «собівартість виробництва» поставлені витрати не враховуються.
Недоліки поділяють на повні (Full cost), сумарні (наприклад, за квартал, рік), та одиничні (unit cost) – у розрахунку одиницю аналізованої продукції (теж певний проміжок часу), причому й ті, й інші ділять на постійніщо не залежать від обсягу виробництва (витрати на утримання будівель та обладнання, фіксовані оклади керівного персоналу, страхові внески, комунальні послуги, орендні платежі тощо), та змінніщо зазвичай змінюються пропорційно обсягу продукції або продажів (витрати на придбання матеріалів та сировини, заробітну плату працівникам-відрядникам, транспортні витрати, передпродажне та післяпродажне обслуговування, оплата мит тощо).
Постійні витрати оплачуються навіть тоді, коли продукція взагалі випускається. Однак, якщо фірма прийме стратегічне управлінське рішення, наприклад, ліквідувати підприємство або суттєво змінити його структуру та характер виробництва тощо, постійні витрати можуть змінитися. При зростанні випуску продукції поодинокі незмінні витрати падають, а змінні витрати у зазначеному пропорційному випадку залишаються постійними; Однак можливі випадки, коли загальні змінні витрати при підвищенні випуску зростають ще більшою мірою («прогресивні витрати») і, навпаки, збільшуються повільніше («дегресивні витрати»).
Якщо обсяг продукції збільшується, то поєднання незмінних і змінних витрат дає виграш: відносне зниження витрат (див. Ефект масштабу).
Додаткові витрати виробництва кожної додаткової одиниці продукції називають граничними витратами. Спільний аналіз кривих середніх і граничних витрат дозволяє знаходити оптимальний підприємства обсяг випуску продукції і робити низку інших економічних розрахунків.
Криві середніх змінних та середніх валових витрат U-подібні. Крива короткострокових граничних витрат зростає після певного значення та перетинає лінії середніх змінних та валових витрат у їх точках мінімуму. Так знаходять оптимум випуску – максимальний обсяг за найменших у заданих умовах витратах.
У довгостроковому періоді вибір факторів залежить від відносних витрат і межі, до якого фірма може замінити один чинник іншим. Крива довгострокових середніх витрат є огинаючою кривих короткострокових середніх витрат виробництва та відбиває ефект масштабу.
Прийнято деякі стандартні міжнародні визнані позначення показників витрат:
- MC (marginal cost) – граничні витрати;
- AC (average cost) – середні витрати;
- FC (fixed cost) – постійні витрати;
- VC (variable cost) – змінні витрати.
Відповідно:
- AVC (average variable cost) – середні змінні витрати;
- SMC (short-run marginal cost) – короткострокові граничні витрати;
- SAC (short-run variable cost) – короткострокові середні витрати;
- LAC (long-run average cost) – довгострокові середні витрати;
- LMC (long-run marginal cost) – довгострокові граничні витрати і т.д.
У комплексних виробництвах, наприклад, хімічних, розподіл витрат за видами продукції – складне техніко-економічне завдання.
У разі, коли ціноутворення будується за витратним принципом, це вносить додаткові перекоси у систему цін. У ряді країн облік витрат зазвичай ведеться окремо: фінансовий облік, бухгалтерський облік (переважно для зовнішньої звітності) та облік витрат для внутрішніх аналітичних потреб. Поєднання цих двох напрямів в одне зветься управлінський облік (management accounting).
