Валютні ризики (exchange risks) – небезпека валютних втрат у результаті зміни валютного курсу у період між підписанням та виконанням кредитної угоди або зовнішньоторговельного контракту.
Валютним ризикам схильні обидва контрагенти. Для експортера валютний ризик виникає у разі зниження валюти ціни стосовно валюті платежу, т.к. він отримає меншу реальну суму проти контрактної. Аналогічним є валютний ризик для кредитора, який ризикує не отримати еквівалент суми, переданої в тимчасове користування позичальнику. Навпаки, валютні ризики імпортера і боржника за кредитами виникають, якщо підвищується курс валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу, т.к. їм доведеться витратити більше національної валюти для погашення боргу в іноземній валюті, що подорожчала.
Валютні ризики банків виникають за відкритої валютної позиції. Власники іноземних авуарів та готівкової іноземної валюти також наражаються на валютні ризики.
Валютні ризики призводять до втрат одних фірм та банків та до збагачення інших. Валютні ризики залежить від багатьох чинників, які впливають формування валютного курсу. Еволюція їх пов’язана із змінами в економіці та у світовій валютній системі.
За золотого стандарту валютні ризики були мінімальними, т.к. валютний курс коливався у вузьких межах “золотих точок”. У період та після 1-ої світової війни валютні ризики зросли внаслідок збільшення амплітуди коливань плаваючих валютних курсів. Після 2-ої світової війни в умовах фіксованих валютних курсів валютні ризики виникали при девальваціях і ревальваціях, що періодично проводяться. З переходом до режиму плаваючих валютних курсів (березень 1973) валютні ризики збільшилися, що ускладнює міжнародні економічні, в т.ч. валютно-кредитні, відносини та діяльність банків.
Практика виробила різні методи страхування валютних ризиків (див. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод, захисні застереження, хеджування).
