Валютні ф’ючерси (Currency Futures) — контрактні угоди на купівлю чи продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та погодженою ціною. Відповідно до такої угоди його учасники отримують і право, і зобов’язання обміняти зумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу у встановлені терміни у майбутньому за курсом, визначеним на момент укладання угоди. Здійснення валютних ф’ючерсів відбувається лише на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків. На відміну від товарних ф’ючерсів, що широко використовуються з кінця ХІХ ст., валютні ф’ючерси з’явилися в середині 1970-х років.
Особливостями валютного ф’ючерсного ринку є:
- високий рівень стандартизації контрактів;
- обмежене коло валют, які обмінюються одна на одну;
- висока ліквідність контрактів;
- надійність укладених договорів;
- можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.
Основні учасники ф’ючерсного ринку — великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, що працюють на фондовому ринку, члени та спеціалісти ф’ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.
Вперше валютні ф’ючерси були введені в обіг у США 15 травня 1972 р. на Міжнародному грошовому ринку (IMM – International Monetary Market) комерційної біржі Чикаго, яка стала найбільшим центром торгівлі ф’ючерсами. Крім Чикагської біржі центрами торгівлі ф’ючерсами стали Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (LIFFE – London International Financial Futures Exchange, з 1982 р.), а також Сінгапурська міжнародна валютна біржа (Singapore International Monetary Exchange), біржі Франкфурта-на-Майні, Сід та ін.
Покупною валютним ф’ючерсом є взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, яка увійшла до стандартного переліку валют цієї біржі. Основою для отримання прибутку або виникнення збитків є різниця між поточними та узгодженими за ф’ючерсною угодою валютними курсами. Таку різницю називають базисом.
Ціна (вартість) ф’ючерсу визначається як сума спот-курсу та базису рівноваги. Зазвичай, інформація про вартість валютних ф’ючерсів публікується у фінансових виданнях, зокрема у «Financial Times».
Загальним правилом купівлі-продажу ф’ючерсів є зіставлення поточної ціни ф’ючерсу (Цф) та ціни рівноваги (Цр). Якщо Цф > Цр, слід очікувати зниження ринкової ціни та збільшення обсягів продажу ф’ючерсів. Якщо Цф < Црринкова ціна почне поступово підвищуватися і очікується збільшення обсягів купівлі ф’ючерсів та продажу валюти за поточним курсом.
Організація ф’ючерсної угоди виходить з виборі до виконання брокерських функцій певного члена фондової біржі, лише з якого може бути виконано угоду. Клієнт, який хоче продати або купити валютний ф’ючерс, звертається зі своїм замовленням до брокера та після погодження умов отримує усне підтвердження згоди на здійснення контракту, який потім фіксується документально із зазначенням дати реєстрації замовлення. Після прийняття та підтвердження усного замовлення він передається до кабіни фірми-брокера у залі біржі. Детально умови цього замовлення-наказу фіксуються на стандартному бланку замовлення, копія якого передається дилеру в біржову яму, де відбувається виконання угоди. Після виконання замовлення клієнта всі деталі угоди дилер записує на стандартному бланку та відправляє його в кабіну своєї фірми, де заповнюється біржовий розрахунковий бланк, потім передається члену біржі для ознайомлення клієнта з умовами укладеної угоди.
Відмінною особливістю ф’ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, і прибутку. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дозволяє взаємно зменшити ризик втрат від можливої зміни валютних курсів у несприятливому для обох сторін напрямі. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф’ючерсної угоди перебирає функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування укладеної угоди.
(Див. Валютний ризик, Валютні операції).
