Валютна інтеграція (Currency Integration) — об’єктивна тенденція розвитку сучасних міжнародних фінансово-економічних відносин, що полягає у розвитку процесів координації валютної політики та створенні регіональних економічних зон та фінансових центрів, у рамках яких забезпечується відносно стійке співвідношення курсів національних валют або поступова заміна їх єдиною регіональною валютою, а також спільне регулювання валютних відносин та реалізація єдиної валютної політики.
Термін валютна інтеграція використовується у вітчизняній науковій літературі кілька десятиліть, є поняттям, хоча точніше був би термін «монетарна інтеграція», оскільки англійське слово «monetary» та його еквіваленти іншими мовами означають не тільки «валютна», а й «грошова». Це природно, оскільки в умовах розвиненого ринкового господарства та конвертованості валют межу між інструментами грошової та валютної політики провести складно. Отже, валютна інтеграція відбувається як у валютній, і у грошової сфері.
Валютної інтеграції у системі світогосподарських зв’язків належить особливе місце, зумовлене тим, що, по-перше, це невід’ємна частина регіональної інтеграції загалом, основу якої лежить інтеграція виробництва; по-друге, це підсистема світової валютної системи. Через війну валютна інтеграція вже пов’язані з процесами відтворення і надає ними сильніше вплив, ніж інші валютні відносини.
Наявний прямий і зворотний зв’язок між регіональною економічною інтеграцією та нерозривним з нею процесом валютної інтеграції. Остання, будучи наслідком посилення взаємозалежності і взаємопереплетення економік країн, інтернаціоналізації господарського життя, є одночасно передумову поглиблення економічної інтеграції, оскільки передбачає ліквідацію обмежень валютного та фінансового характеру, що заважають найповнішому використанню можливостей інтегрованих ринків.
У процесі валютної інтеграції створюється специфічний валютний механізм на міждержавних та наднаціональних засадах. Протікаючи одночасно на ринковому та регульованому рівнях, валютна інтеграція призводить до формування регіональних угруповань з метою колективного регулювання валютних відносин.
Розвиток інтеграційних процесів у валютній сфері передбачає високий рівень координації основних аспектів господарської політики країн-членів інтеграційного об’єднання. Матеріальною основою, де може бути забезпечене узгодження цілей та інструментів державного регулювання економіки, служить вирівнювання економічних показників і зближення рівнів економічного розвитку та економічних структур, т.к. Тільки в цьому випадку виникають спільні цілі політики.
Складовими валютної інтеграції є:
- підтримка ринкового курсу національних валют у межах узгодженого паритету;
- використання як паритету валюти країн-учасниць інтеграційного об’єднання однієї з найстабільніших національних валют чи міжнародної розрахункової одиниці;
- створення спільного фонду для надання кредитів країнам-учасницям інтеграційного об’єднання з метою забезпечення стабільності національних валют (чи загальної валюти);
- створення міждержавних валютно-кредитних та фінансових установ та міждержавного органу грошово-кредитного та валютного регулювання.
Одна з об’єктивних тенденцій сучасних міжнародних економічних відносин – формування регіональних інтеграційних об’єднань, що породжується науково-технічною революцією, інтенсивною централізацією та концентрацією виробництва та капіталу і виникаючою внаслідок цього потребою у подоланні протиріччя між інтернаціоналізацією всіх сфер світових господарських зв’язків, з одного боку, та існуванням окремих щодо відокремлених національно-господарських комплексів – з іншого. Валютна інтеграція – невід’ємна складова частина регіональної інтеграції.
Вищою формою валютної інтеграції є економічний та валютний союз, наприклад, Європейський економічний та валютний союз – ЄЕВС.
(Див. Валютна політика, Валютне регулювання).
