Практично будь-яка фінансова операція або управлінське рішення, що виникає внаслідок господарської діяльності того чи іншого підприємства, породжує рух коштів. Однак його наявність не означає існування на підприємстві системи управління грошовими потоками . Безперервність, раціональність та ефективність організації, контролю та управління грошовими потоками необхідні для стабільного функціонування бізнесу та багато в чому визначають його фінансовий результат.
Будучи за своєю суттю системою «кровообігу» суб’єкта господарювання, «пронизуючи» практично всю його господарську діяльність, грошові потоки відіграють ключову роль в управлінні підприємством. Для власників, керівників, кредиторів, аналітиків та інших осіб, зацікавлених у діяльності підприємства, фактичний рух коштів є основою для оцінки його поточної діяльності, ринкової вартості та проведення фінансового планування.
У сучасних умовах підприємства самостійно обирають стратегію та тактику свого розвитку. Управління грошовими потоками надзвичайно важливе для будь-якого корпоративного бізнесу, чи то великого, чи малого. Особливої актуальності це питання набуває в нинішніх умовах фінансової та макроекономічної нестабільності. В результаті компанії прагнуть оптимізувати свої грошові потоки, щоб отримати певний запас міцності.
Самофінансування, що забезпечує фінансову стійкість підприємств, стало одним із першочергових завдань розвитку, що досягається в цілому за рахунок прибутку. Управління грошовими потоками є необхідним інструментом отримання прибутку. Ефективно організовані грошові потоки виступають найважливішою ланкою фінансової системи підприємства. Знання та практичне використання сучасних принципів, механізмів та методів організації та ефективного управління грошовими потоками дозволяють здійснювати самостійне фінансування діяльності підприємства та не залучати сторонніх кредиторів, що забезпечує його перехід до нової якості економічного розвитку.
Система управління грошовими потоками
Об’єктом управління цієї системи виступають самі грошові потоки.
Суб’єктом управління є посадові особи фінансової служби чи працівники, до компетенції яких входить управління фінансами підприємства, і навіть власники підприємства.
До основних елементів системи управління грошовими потоками слід зарахувати:
- фінансові методи, такі як система розрахунків із дебіторами та кредиторами; взаємовідносини з контрагентами, засновниками та державними органами; кредитування, інвестування, страхування та ін;
- фінансові інструменти: форми розрахунків, ціни, дивіденди, податки, векселі та ін;
- нормативно-правове забезпечення;
- технічне забезпечення.
Таким чином, система управління грошовими потоками на підприємстві – це сукупність методів, інструментів та інших елементів впливу на грошові потоки підприємства з боку фінансової служби задля досягнення певних цілей.
Ефективне управління грошовими потоками призводить до:
- поліпшення збалансованості надходжень та виплат коштів;
- збільшення продуктивності підприємства;
- підвищення ефективності управління борговими зобов’язаннями та вартістю їх залучення;
- підвищення ліквідності підприємства.
Принципи побудови системи управління грошовими потоками
Побудова системи управління грошовими потоками підприємства базується на певних засадах, основними з яких є:
- Принцип інформативної достовірності . Для цілей проведення аналізу та впровадження ефективної системи з управління грошовими потоками, кожне підприємство має бути насамперед забезпечене необхідною інформаційною базою.
- Принцип забезпечення збалансованості . Процес управління грошовими потоками підприємства передбачає необхідність виділення їх різновидів, визначених виходячи з класифікації грошових залишків. На основі проведеного угруповання здійснюється забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства за видами, обсягами, тимчасовими інтервалами та іншими найбільш суттєвими характеристиками.
- Принцип забезпечення ефективності . p align=”justify”> Грошові потоки підприємства характеризуються нерівномірністю надходження та витрачання коштів, що здатне призвести до формування суттєвих величин грошових активів, незадіяних в операційній діяльності підприємства. За своєю суттю даний тип коштів є непродуктивним активом (доти, доки вони не будуть використані в господарському процесі), який втрачає свою вартість у часі у зв’язку з наявністю інфляції. Реалізація принципу ефективності у процесі управління грошовими потоками полягає у забезпеченні ефективності використання тимчасово вільних коштів шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.
- Принцип забезпечення ліквідності . Нерівномірність руху грошових потоків здатна породжувати нестачу коштів підприємства, який негативно позначається лише на рівні його платоспроможності (див. Ліквідність і платоспроможність як компоненти фінансового аналізу). У зв’язку з цим при управлінні грошовими потоками необхідно переконатися в тому, що підприємство здатне підтримувати необхідний рівень ліквідності протягом усього періоду, що розглядається. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом здійснення синхронізації позитивного та негативного грошових потоків у розрізі кожного часового інтервалу аналізованого періоду.
На підставі розглянутих принципів можливо організувати конкретний процес управління грошовими потоками підприємства, який на шляху досягнення основної мети підвищення ефективності управління фінансами вирішує ряд завдань фінансового менеджменту, до яких входить:
- Приведення позитивного та негативного грошових потоків у часі до необхідної збалансованості. Незбалансовані потоки роблять деякі моменти потік загалом неліквідним, а підприємство неплатоспроможним.
- Оптимізація грошових потоків та структури джерел коштів та їх еквівалентів.
- Підвищення ефективності використання коштів у обороті підприємства, прискорення їх оборотності.
Отже, ефективне управління грошовими потоками підприємства сприяє формуванню додаткових інвестиційних ресурсів реалізації фінансових інвестицій, є джерелом прибутку.
Етапи процесу управління грошовими потоками
Процес управління грошовими потоками організації здійснюється поетапно. Основні етапи цього процесу складаються з планування, балансування, синхронізації платежів та розрахунку оптимального залишку коштів.
Планування грошових потоків
Планування грошових потоків допомагає фінансовому менеджеру визначити джерела коштів і оцінити їх використання, і навіть виявити очікувані грошові потоки, отже, перспективи зростання організації та її майбутні фінансові потреби.
Головне завдання складання плану руху коштів — перевірити реальність джерел надходження коштів та обґрунтованість витрат, синхронність їх виникнення, визначити можливу потребу у позикових коштах. План руху коштів то, можливо складено прямим чи непрямим методом.
Окрім річного плану руху коштів необхідно розробити короткостроковий план на короткі проміжки часу (місяць, декаду) у формі платіжного календаря.
Платіжний календар складається на основі реальної інформаційної бази про грошові потоки організації, до складу якої входять договори з контрагентами, акти звірки розрахунків з контрагентами, рахунки на оплату продукції, рахунки-фактури, банківські документи про надходження коштів на рахунки, платіжні доручення, графіки відвантаження продукції , графіки виплати заробітної плати, стан розрахунків з дебіторами та кредиторами, законодавчо встановлені строки платежів за фінансовими зобов’язаннями перед бюджетом та позабюджетними фондами, внутрішні накази.
Для ефективного складання платіжного календаря фінансовому менеджеру необхідно контролювати інформацію про залишки коштів на банківських рахунках, про витрачені кошти, про середні залишки за день, стан ринкових цінних паперів організації, плановані надходження та виплати на майбутній період.
Методика складання платіжного календаря широко представлена у спеціальній літературі з фінансового менеджменту.
У платіжному календарі спочатку визначаються всі грошові платежі місяць, та був вишукуються гроші покриття платежів, якщо грошових доходів виявиться недостатньо. Розробка економічно обґрунтованого платіжного календаря – одна з обов’язкових умов ефективного управління грошовими потоками. На підприємствах із значними грошовими потоками протягом місяця може здійснюватися моніторинг грошового потоку за трьома видами діяльності за такими показниками: за звітні тижні, з початку місяця, ймовірність досягнення планового показника.
У ряді випадків на підприємствах за потреби розробляються окремі платіжні календарі за видами оперативних грошових потоків.
Календарі загалом на підприємстві:
- з основної діяльності: податковий, виплат заробітної плати, інкасації дебіторської заборгованості, платежів кредиторської заборгованості, інші;
- щодо інвестиційної діяльності: реалізації програм реальних інвестицій;
- з фінансової діяльності: емісії акцій та виплат дивідендів, емісії облігацій та виплат відсотків, погашення боргів за кредитами та позиками, отримання виданих позик, інші.
Календарі з окремих структурних підрозділів:
- за основною діяльністю: реалізації продукції, оплати виробничих запасів, управлінських витрат, комерційних витрат, інші;
- щодо інвестиційної діяльності: реалізації інвестиційних проектів.
Балансування грошових потоків
Результатом розробки плану грошових потоків може бути як дефіцит, і надлишок коштів. Тому їх оптимізують шляхом балансування за обсягом та у часі, синхронізації їх формування у часі та оптимізації залишку коштів на розрахунковому рахунку.
Як дефіцит, і надлишок грошового потоку надають негативний вплив на діяльність підприємства. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності та рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини та матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості за отриманими фінансовими кредитами, затримках виплати заробітної плати, зростанні тривалості фінансового циклу, а зрештою використання власного капіталу та активів підприємства.
Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, у втраті потенційного доходу від невикористовуваної частини фінансових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що зрештою також негативно позначається лише на рівні рентабельності активів.
Обсяг дефіцитного грошового потоку має балансуватися за рахунок:
- залучення додаткового власного чи довгострокового позикового капіталу (див. Капітал підприємства та його структура);
- удосконалення роботи з оборотними активами;
- позбавлення від непрофільних необоротних активів;
- скорочення інвестиційної програми підприємства;
- зниження витрат.
Обсяг надлишкового грошового потоку має балансуватися за рахунок:
- збільшення інвестиційної активності підприємства;
- розширення чи диверсифікації діяльності;
- дострокового погашення довгострокових кредитів
Синхронізація грошових потоків
У процесі оптимізації грошових потоків у часі використовуються два основні методи – вирівнювання та синхронізація. Вирівнювання грошових потоків спрямовано згладжування їх обсягів у межах окремих інтервалів аналізованого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути певною мірою сезонні та циклічні відмінності у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів та підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.
У процесі синхронізації має бути забезпечене підвищення рівня кореляції між двома видами грошових потоків. Результати цього оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, який у процесі оптимізації повинен прагнути до 1.
Тіснота кореляційного зв’язку підвищується з допомогою прискорення чи уповільнення платіжного обороту.
Платіжний оборот пришвидшується за рахунок наступних заходів:
- збільшення розміру знижок дебіторам;
- скорочення терміну товарного кредиту, що надається покупцям;
- посилення кредитної політики щодо запитання заборгованості;
- посилення процедури оцінки кредитоспроможності дебіторів з метою зниження відсотка неплатоспроможних покупців організації;
- використання сучасних фінансових інструментів, таких як факторинг, облік векселів, форфейтинг;
- використання таких видів короткострокових кредитів, як овердрафт та кредитна лінія.
Уповільнення платіжного обороту може здійснюватися за рахунок:
- збільшення терміну товарного кредиту, що надається постачальниками;
- придбання довгострокових активів через лізинг, а також передачі на аутсорсинг стратегічно менш істотних ділянок діяльності організації;
- переведення короткострокових кредитів у довгострокові;
- скорочення розрахунків із постачальниками готівкою.
Розрахунок оптимального залишку коштів
Кошти як вид оборотних активів характеризуються такими ознаками:
- рутинністю – кошти використовуються для погашення поточних фінансових зобов’язань, тому між вхідними та вихідними грошовими потоками завжди існує розрив у часі. Через війну підприємство змушене постійно накопичувати вільні кошти на розрахунковий рахунок у банку;
- обережністю — діяльність підприємства немає жорстко регламентованого характеру, тому готівка необхідна покриття непередбачених платежів. З цією метою доцільно створювати страховий запас грошових активів;
- спекулятивністю — кошти необхідні з спекулятивним міркувань, оскільки завжди є мінімальна ймовірність те, що несподівано з’явиться можливість вигідного інвестування.
Проте самі по собі кошти є безприбутковим активом, тому головна мета політики управління ними — підтримка їх на мінімально необхідному рівні, достатньому для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності організації, зокрема:
- для своєчасної оплати рахунків постачальників, що дозволяє скористатися знижками, що надаються ними, з ціни товару;
- підтримання постійної кредитоспроможності;
- оплати непередбачених витрат, що у процесі комерційної діяльності.
Як було зазначено вище, за наявності на розрахунковому рахунку великої грошової маси в організації з’являються витрати втрачених повноважень (відмова від участі у якомусь інвестиційному проекті). При мінімальному запасі коштів виникають витрати з поповнення цього запасу, звані витрати змісту (комерційні витрати, зумовлені купівлею-продажем цінних паперів, чи відсотки та інші витрати, пов’язані із залученням позики поповнення залишку коштів). Тому, вирішуючи проблему оптимізації залишку грошей на розрахунковому рахунку, доцільно враховувати дві взаємовиключні обставини: підтримання поточної платоспроможності та отримання додаткового прибутку від вкладення вільних коштів.
Існує кілька основних методів розрахунку оптимального залишку коштів: математичні моделі Баумоля-Тобіна, Міллера-Орра, Стоуна та ін.
Найбільш популярною моделлю управління ліквідністю (залишком коштів на розрахунковому рахунку) є модель Баумоля-Тобіна , побудована на висновках, яких дійшли У. Баумоль і Дж. Тобін незалежно один від одного в середині 1950-х рр. . У моделі передбачається, що комерційна організація підтримує прийнятний рівень ліквідності та оптимізує свої товарні запаси.
Недолік моделі Баумоля-Тобіна – припущення про передбачуваність та стійкість грошового потоку. У ній також враховуються циклічність і сезонність, властиві більшості грошових потоків.
Зазначені вище недоліки моделі Баумоля-Тобіна нівелює модель Міллера-Орра , яка є вдосконаленою моделлю. Її автори М. Міллер та Д. Орр користуються при побудові моделі статистичним методом, а саме процесом Бернуллі – стохастичним процесом, у якому надходження та витрачання коштів у часі є незалежними випадковими подіями.
Головний недолік моделі в тому, що верхня межа коридору рівня ліквідності встановлюється залежно від нижньої, але не існує чіткої методики встановлення нижньої межі. Менеджеру, який контролює рівень ліквідності, у визначенні нижньої межі доводиться спиратися на здоровий глузд і досвід, звідси виникає суб’єктивність оцінок моделі.
Модель Стоуна доповнює модель Міллера-Орра та заснована на прогнозах руху коштів на найближче майбутнє. Досягнення верхньої межі величини коштів на розрахунковому рахунку не викличе їх негайного переведення в цінні папери, якщо найближчими днями в організації, згідно з прогнозами, очікуються високі виплати. Це дозволяє мінімізувати кількість операцій з конвертації та, отже, знижувати пов’язані з ними витрати.
Таким чином, розглянутий механізм управління грошовими потоками є досить ефективним, а його реалізація дозволить підтримувати фінансову рівновагу підприємства у процесі його виробничо-господарської діяльності, підвищити рівень його фінансової та виробничої гнучкості.
