На сьогоднішній день у структурі банківських активів левову частку займає кредитний портфель. Тому саме кредити є основним джерелом формування прибутку банку. У цій статті ми розглянемо які компоненти (складові) впливають на ціну банківського кредиту. Але перш ніж приступити до розгляду цього питання рекомендується ознайомитися зі статтею, що таке ціна кредиту ?
Банківський відсоток: загальні положення
Слід зазначити, що для банків гроші є предметом «купівлі-продажу», який має свою ціну — позичковий відсоток .
Позичковий процент – це ціна, яку сплачують позичальники кредиторам за користування кредитом. Також позичковий відсоток – це винагорода кредитора використання його капіталу. Термін “позиковий відсоток” рівнозначний терміну “відсотковий дохід”. В економічній теорії традиційно термін «позиковий відсоток» використовується набагато частіше за поняття «відсотковий дохід». Позичковий відсоток висловлює певні сторони кредитних відносин:
- по-перше, розподіл доходу між позичальником та кредитором;
- по-друге, ризики, які несуть кредитори та позичальники у процесі кредитування.
Позичковий відсоток використовується для позначення ціни, яку платить банк за кошти, що залучаються (відсоток за взятий міжбанківський кредит, відсоток на вклади та депозити фізичних та юридичних осіб, обліковий відсоток, відсоток на залишки коштів на рахунках клієнтів), і тієї, яку він бере за видавані (що розміщуються) їм гроші. Приватним випадком є ціна банківського кредиту як суми грошей, що віддається в тимчасове користування позичальнику.
За банківський кредит позичальник повинен заплатити не тільки відсоток — необхідно погасити (повернути) суму основного боргу, а також йому доводиться платити різні надбавки за ризики та комісійні (наприклад, за згоду банку відкрити кредитну лінію), штрафи, сплачувати гарантії, страховку, нотаріальні послуги та ін. Проте, ціною кредиту вважається саме банківський (позиковий) відсоток як плата за право користування коштами банку. Джерелом сплати відсотка є частина прибутку (доходу) позичальника, отриманого ним внаслідок використання кредиту.
Абсолютна величина відсотка, не співвіднесена із сумою кредиту, ні про що не говорить. Тож з’ясування ефективності кредитних угод, визначення прийнятності тієї чи іншої величини ціни кредиту використовується відносний показник — норма (ставка) відсотка, тобто. відношення між сумою відсотків та величиною кредиту:
Норма відсотка = (Сума відсотків ÷ Сума кредиту) × 100%
Залежно від особливостей різних секторів ринку позичкових капіталів можна назвати кілька груп однорідних ставок відсотка (банківського і небанківського):
- ставки грошового ринку, які використовуються при короткострокових кредитних операціях між кредитними організаціями (див. Міжбанківський кредитний ринок);
ставка рефінансування (офіційна ставка центрального банку);
• ставки ринку цінних паперів;
• ставки банків та інших небанківських фінансових організацій для некредитних організацій та фізичних осіб.
У кожній із перерахованих груп відсоткові ставки можна класифікувати :
- За термінами угод:
- короткострокові;
- середньострокові;
- довгострокові.
- По ролі у структурі ставок:
- основні (базові);
- додаткові, що змінюються за основними.
- За характером формування:
- переважно ринкові (стихійно складаються);
- регульовані прямо чи опосередковано центральним банком та (або) іншими суб’єктами), наприклад, облікова ставка.
- За масштабами використання – ставки, що застосовуються на:
- регіональних кредитних ринках;
- національні кредитні ринки;
- міжнародних кредитних ринках
- За характером зміни протягом терміну користування кредитом:
- фіксовані (постійні);
- плаваючі (які змінюються).
Комерційні банки під час укладання кредитних договорів самостійно домовляються із позичальниками про величину відсоткові ставки. При цьому на їхню величину та динаміку впливають як загальні (макроекономічні), так і приватні фактори (детальнішу інформацію читай у статті Рівень процентної ставки за кредитами ).
До загальних чинників ставляться співвідношення попиту й пропозиції кредитних (взагалі позикових) коштів, грошова і кредитна політика центрального банку, рівень інфляції та інших. їм операцій, і навіть умовами, у яких перебуває позичальник.
Рівень відсоткові ставки банку формується багато в чому з урахуванням попиту та пропозиції позикових коштів. Водночас на нього суттєво впливають:
- собівартість кредиту (видатки на залучення коштів та витрати на забезпечення функціонування банку, понесені при здійсненні активних кредитних операцій);
- обсяг, ціль та строк його погашення;
- кредитоспроможність (фінансовий стан та репутація) позичальника;
- наявність забезпечення повернення кредиту та ін.
Джерело сплати відсотків залежить від якості обслуговуючи позичальником свого боргу: так відсотки за терміновими кредитами входять у собівартість продукції (робіт, послуг) позичальників, а, по простроченим кредитах вони мають сплачувати з чистого прибутку (після сплати з нього податків).
Розрахунок ціни кредиту
Визначення відсоткової ставки – одне із важких завдань у кредитуванні. Кредиторам вигідні високі ставки, оскільки вони дають високий прибуток та дозволяють компенсувати втрати при реалізації ризиків. Позичальники, навпаки, зацікавлені якомога нижчих ставках, які дозволяють зберегти більшу частину свого доходу (а чи не передавати його кредитору як високого відсотка) і які роблять кредит доступнішим. Тому формування відсоткових ставок – об’єктивно суперечливий процес.
Як нижній рівень ціни банківського кредиту (норми відсотка) слід розглядати собівартість, що покриває всі витрати банку, плюс мінімальний прибуток, достатню гарантування всіх його економічних ризиків, що з кредитуванням. Не розглядаючи тут досить складний порядок визначення собівартості (витрат), припустимо, що її обсяг становив 9% (крім суми кредиту, що становить 100%). Далі ціна формуватиметься в такий спосіб.
Насамперед треба обчислити, як впливають ціну загальнобанківські витрати, тобто. чому дорівнюватиме розмір маржі, яку слід додати до вже знайдених 9% ставки (тут маржа — різниця між середньою відсотковою ставкою за активними та пасивними операціями банку). Скористаємося такою формулою:
М = (ВР - ПР + ПП) ÷ АТ
де М – маржа;
ОР – загальні витрати банку, за винятком витрат на залучення ресурсів;
ПР – інші доходи, пов’язані з проведенням кредитних операцій;
ПП – плановий прибуток;
АТ – активи, які приносять дохід.
Перший елемент чисельника може бути обчислений у тому числі з використанням наближених методів. Припустимо, він у розмірі 150 тис. крб. Друга його складова включає доходи від кредитних операцій, що мають неплановий характер (доходи за минулі роки, отримані штрафи, пені, відсотки, комісійні), а також деякі поточні комісійні. Допустимо, у сумі все це складе 30 тис. руб. Велике значення має третій елемент (плановий прибуток). Будь-який банк має становити щоквартальний розрахунок запланованого прибутку хоча б тому, що йому потрібно робити авансові податкові платежі до бюджету. У розрахунку на місяць береться ⅓ цієї суми. Якщо банк планує прибуток 390 тис. крб., то шукана величина становитиме 130 тис. крб.
p align=”justify”> Величина активів, що увійшли до знаменника формули, розраховується в порядку, що встановлюється Центральним банком. Якщо визначається місячна маржа (М), то всі активи беруться у середньозваженому розмірі. Припустимо, розрахунки показали, що йдеться про суму 62,5 млн руб. Тоді
М = (150-30 + 130) ÷ 62 500 = 0,004
тобто. Необхідно, щоб кожен карбованець «працюючих» активів приносив на місяць 0,004 руб. Інакше кажучи, річна ставка має бути такою:
((1,004 - 1) ÷ 30 днів) × 365 днів = 0,0487
тобто близько 4,9%.
Таким чином, реальна ціна кредиту в нашому прикладі становитиме:
9% + 4,9% = 13,9%
Якщо кредит видається позичальнику, який відповідає стандартним вимогам даного банку, але не є першокласним, то ціна має бути підвищена на розмір надбавки за додатковий ризик. Розмір надбавки (премії) то, можливо різною залежно від кредитоспроможності позичальника, характеру його відносин із банком, дотримання ним термінів кредитування, порядку сплати відсотків, кредитної історії та інших причин.
Нарахування та отримання відсотків
Порядок нарахування відсотків за активними та пасивними операціями банку, пов’язаними із залученням та розміщенням грошей (як у національній, так і в іноземних валютах), визначається центральним банком країни. До основних норм, що з нарахуванням і отриманням відсотків, ставляться такі.
- Відносини між банком та його клієнтами будуються з урахуванням договорів (угод), укладених з урахуванням норм Цивільного кодексу, і навіть з урахуванням вимог нормативно-правових документів за Центральний банк.
- Відсотки на залучені та розміщені кошти банк нараховує на залишок заборгованості за основним боргом, що враховується на відповідному особовому (позичковому) рахунку, на початок операційного дня. При цьому він повинен забезпечити щоденне нарахування відсотків за кожним договором наростаючим підсумком з дати останнього відображення у бухгалтерському обліку суми нарахованих відсотків. При закритті банківських рахунків клієнтів відсотки за залученими (розміщеними) коштами нараховуються включно до дня (дати) фактичного закриття рахунку або передачі коштів, що на ньому значилися. При цьому залишок на рахунку визначається з урахуванням відсотків, зарахованих до нього (списаних із нього).
- Відсотки можуть нараховуватися за формулами простих чи складних відсотків або з використанням фіксованої чи плаваючої процентної ставки. Якщо договорі не вказується спосіб нарахування відсотків, всі вони нараховуються за формулою простих відсотків з допомогою фіксованої ставки. При нарахуванні відсотків до розрахунку приймаються величина відсоткової ставки (% річних) та фактична кількість календарних днів, на яку залучено або розміщено кошти (за базу береться фактична кількість днів на рік – 365 або 366, а в деяких випадках – 360. Залежить від облікової політики банку, уважно вивчайте кредитні договори).
- Відсотки сплачуються (виходять) у грошовій формі у строки, передбачені у відповідному договорі: юридичними особами лише у безготівковому порядку на підставі розрахункових документів, а фізичними – у безготівковому порядку на підставі розрахункових документів або готівкою на підставі прибуткових (видаткових) касових ордерів.
- Банк-позичальник нараховує відсотки на залучені кошти у порядку та у розмірі, які передбачені у відповідному договорі, з урахуванням вимог, викладених вище у п.2.
- Якщо інше не передбачено у договорі банківського рахунку, то сума відсотків, нарахована за користування коштами, що знаходяться на рахунку, зараховується на нього після закінчення кожного кварталу.
- Банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за вкладами (депозитами) до запитання, якщо інше не передбачено у відповідному договорі з клієнтом. При зменшенні банком розміру відсотків новий розмір застосовується до вкладів (депозитів), внесених до повідомлення клієнтам про зміну відсоткові ставки, після закінчення місяця з їх інформування, якщо інше не передбачено договорі.
- Якщо інше не передбачено у договорі, то відсотки виплачуються вкладнику на його вимогу після закінчення кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не затребувані у цей термін збільшують суму вкладу, на яку нараховуються відсотки (відсотки зараховуються до вкладу — капіталізація відсотків).
- При поверненні вкладу банк сплачує вкладнику відсотки, нараховані відповідно до умов договору.
- Банк немає права надавати перевагу своїм засновникам (акціонерам) над іншими клієнтами, тобто. встановлювати їм інші умови залучення коштів (вища відсоткова ставка, частіший період капіталізації відсотків). Інакше кажучи, всі клієнти банку розміщують їх у однакових умовах (сума, термін та інших.). При цьому юридичні та фізичні особи (у тому числі потенційні клієнти банку) мають право отримати у нього інформацію про види та умови прийнятих ним вкладів (депозитів), про умови чинних договорів вкладу (депозиту), про види банківських рахунків.
- Відсотки за кошти, розміщені банком у позики, кредити, міжбанківські кредити та депозити та ін., надходять на його користь у розмірі та у порядку, передбачених у відповідному договорі про надання (розміщення) грошей. Відсотки нараховуються так, як зазначено вище, на початку п.2.
- У разі ліквідації юридичної особи-боржника (банку-боржника) банк-кредитор припиняє подальше нарахування відсотків та в установленому порядку висуває вимоги до ліквідаційної комісії щодо всіх зобов’язань такого боржника, включаючи сплати відсотків.
- У разі незадоволення або неповного задоволення вимог банку-кредитора прострочена заборгованість за відсотками юридичної особи-боржника, що ліквідується (банка-боржника), повинна бути списана з балансу банку-кредитора у порядку, встановленому Центральним банком.
