Світова організація торгівлі, СОТ (World Trade Organization, WTO) – найбільша міжнародна організація торгівлі світу, багатосторонній торговельний договір, що визначає права та зобов’язання урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами. Світова організація торгівлі утворена на основі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної в 1947 році і протягом майже 50 років фактично виконувала функції міжнародної організації, але не була, проте, міжнародною організацією в юридичному сенсі.
Світова організація торгівлі почала діяти з 1 січня 1995 р. Утворена за підсумками «Уругвайського раунду» багатосторонніх торгових переговорів (1986–1994), що проходили в рамках Генеральної угоди про тарифи та торгівлю, ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade, GATT) після початку функціонування СОТ стало його складовою (редакція 1994 р.). З 1 січня 1996 р. крім ГАТТ до системи угод СОТ входять Генеральна угода про торгівлю послугами, ГАТС (General Agreement on Trade of Services, GATS) та Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, ТРІПС (Agreement on Trade-Related Aspects оf Intellectual Pro Right, TRIPS.
Організаційна структура СОТ включає Раду з торгівлі товарами, Раду з торгівлі послугами та Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Сформовано спеціальний орган для вирішення торгових спорів. Відмінність СОТ від колишнього ГАТТ полягає в тому, що для участі в цій організації країні потрібно повністю привести своє законодавство у відповідність до положень її Статуту.
У СОТ входить 161 член, у тому числі: 157 міжнародно визнаних держав-членів ООН, частково визнаний Тайвань, 2 залежні території (Гонконг та Макао) та Європейський союз. Для вступу до СОТ держава має подати меморандум, за допомогою якого СОТ розглядає торговельну та економічну політику організації.
Основні цілі СОТ:
- розвиток міжнародної торгівлі;
- забезпечення економічного розвитку шляхом взаємної лібералізації доступу на ринки, передбачуваності умов діяльності підприємців на іноземних ринках та регламентації дій урядів щодо регулювання зовнішньоторговельної сфери.
Для досягнення цих цілей використовується низка принципів та норм. Найважливіші з них:
- відсутність дискримінації. Законодавство країн-учасниць не повинно робити різниці між власною та іноземною продукцією, товарами або послугами;
- відкритість. Члени СОТ повинні прагнути зниження бар’єрів, як-от мита, прямі і непрямі податки;
- передбачуваність та прозорість. Іноземні компанії, інвестори та уряди повинні бути впевнені, що торгові обмеження не вводитимуться раптово;
- вільна конкуренція, заснована на чесному ціноутворенні. Заборона на продаж товарів та послуг нижча за собівартість;
- переваги для країн, що розвиваються, коли такі держави отримують велику гнучкість у підході і спеціальні привілеї. Світова організація торгівлі надає їм певний час на те, щоб домогтися відповідності її правилам;
- вирішення торгових спорів шляхом консультацій та переговорів або у спеціально створюваних третейських групах;
- захист навколишнього середовища. Угоди СОТ не лише регулюють заходи щодо захисту природи, але також стосуються питань здоров’я людей, тварин та рослин.
Керівний орган СОТ – конференція міністрів, що проводиться 1 раз на 2 роки. У проміжках між конференціями діяльністю СОТ керує генеральна рада, яка збирається не рідше 1 разу на 3 тижні. Поточними справами займається Секретаріат, очолюваний Генеральним секретарем. Бюджет СОТ формується із внесків країн-членів; внесок кожної країни пропорційний до її участі в міжнародній торгівлі.
Водночас, існує і критика СОТ. Заявлена мета СОТ — поширення ідей та принципів вільної торгівлі та стимуляція економічного зростання. Критики вважають, що вільна торгівля робить життя більшості процвітаючою, лише призводить до подальшого збагачення вже багатих (як країн, і особистостей). Договори СОТ також звинувачувалися у частковому несправедливому пріоритеті транснаціональних корпорацій та багатих країн. Критики також вважають, що невеликі країни мають дуже малий вплив на СОТ, і, незважаючи на заявлену мету — допомогу країнам, що розвиваються, — розвинені країни концентруються, перш за все, на своїх комерційних інтересах. Також, за їхніми твердженнями, питання охорони здоров’я, безпеки та захисту довкілля постійно ігноруються на користь додаткових пільг для бізнесу, що, однак, безпосередньо суперечить цілям та статуту СОТ.
