Субвенція (subvention) – бюджетні кошти, що надаються на безоплатній та безповоротній основі з бюджету одного рівня бюджетної системи бюджету іншого рівня або юридичній особі на певні цільові витрати із зазначенням терміну використання. На відміну від дотації, субвенція надається на фінансування певного заходу і підлягає поверненню у разі порушення її цільового використання.
Видача субвенцій передбачає пайову участь центрального уряду у фінансуванні. При цьому місцеві органи влади зобов’язані витратити понад суму виділеної субвенції певну суму власних коштів, що стимулює місцеві органи влади у дослідженні додаткових джерел доходу. Субвенції використовуються як контроль, посилюють залежність місцевих органів від влади центру.
Якщо субвенція виділяється із зазначенням та додатковими умовами, вона називається «обумовленою субвенцією». У разі невитрати субвенції у встановлений термін або витрачання її за цільовим призначенням відповідні кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого субвенція була отримана.
Найчастіше субвенція передбачається на капіталовкладення у конкретні об’єкти за цільовими державними та регіональними програмами. У міру того як все більшою мірою відбуватиметься перехід на програмно-цільовий метод бюджетного фінансування, очікується розширення сфери застосування субвенції та на поточні витрати.
У країнах із розвиненою ринковою економікою (США, Італія, Німеччина, Японія та ін.) метод виділення бюджетних коштів у формі субвенцій набув широкого поширення.
Надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) ґрунтується на наступних основних засадах:
- принцип об’єктивності та відкритості – одержувач субвенції визначається за прозорими процедурами;
- принцип єдності – розподіл коштів має забезпечити реалізацію системи національних цінностей та завдань інноваційного розвитку та сприяти зменшенню відмінностей у рівні життя населення різних регіонів країни;
- принцип сталого розвитку – надання державної підтримки територіям з урахуванням їхнього потенціалу;
- принцип цільового використання коштів — субвенція використовується виключно на цілі, визначеної її постачальником, з урахуванням прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку країни та відповідної території, державних цільових програм, прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.
Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються з державного бюджету місцевим бюджетам з урахуванням наступних основних принципів:
- економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної програми (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів на виконання інвестиційних програм (проектів);
- спрямованості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності;
- фінансової забезпеченості інвестиційних програм (проектів), термін впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/або місцеві гарантії, та засобами субвенції на їх виконання протягом усього терміну впровадження;
- рівня забезпеченості закладами (установами) соціально-культурної галузі;
- рівня розвитку дорожнього та комунального господарства;
- участі бюджету отримувача субвенції;
- обґрунтування можливості подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності.
Розподіл субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) здійснюється на підставі формалізованих параметрів, заснованих на фактичних та прогнозних показниках економічного та соціального розвитку відповідної території (основними з яких є показники обсягу промислового виробництва, обсягу валової продукції сільського господарства, обсягу інвестицій в основний капітал, рівня щільності населення, рівня безробіття населення, доходів населення у розрахунку на одну особу, середньомісячної заробітної плати працівників).
