Страхування громадянської відповідальності власників автотранспорту
— вид страхування відповідальності, об’єктом якого є цивільна відповідальність власників автотранспорту, яку вони несуть через закон як власники джерела підвищеної небезпеки перед третіми особами (фізичними та юридичними).
Страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту забезпечує виплату потерпілому грошового відшкодування (забезпечення) у розмірі суми, яка була стягнута з власника коштів транспорту за цивільним позовом на користь третіх осіб (або їх правонаступників) у разі каліцтва або смерті, а також пошкодження або загибелі належного їм майна, що сталися з вини страхувальника внаслідок аварії чи іншої дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, для кожного власника транспортних засобів, відповідальність носить абстрактний характер до моменту настання страхового випадку, коли вона набуває цілком конкретного матеріального змісту, що виражається як у характері заподіяної шкоди, так і у конкретній сумі збитків.
При цьому страхуванні заздалегідь визначено лише страховик (страхова організація) і страхувальник (власник коштів транспорту), які, вступаючи у взаємовідносини (відповідно до чинного законодавства цієї країни), створюють рахунок коштів страхувальників спеціальний страховий фонд до розрахунку з потерпілими. Оскільки на відміну від прийнятого в інших галузях страхування при страхуванні цивільної відповідальності власників автотранспорту відсутня застрахована конкретна особа або конкретне майно, страхова сума також не може бути встановлена заздалегідь. Її роль виконує ліміт відповідальності страховика за даним видом страхування або фактична сума заподіяної потерпілому шкоди при дорожньо-транспортній пригоді, якщо такий ліміт відсутній. Поряд з одноразовими виплатами (наприклад, за пошкодження або загибель транспортних засобів, одягу, багажу, вітрин магазинів, домашніх тварин та іншого майна, а також у разі заподіяння шкоди здоров’ю людей, що спричинило тимчасову втрату працездатності) проводяться довгострокові виплати, пов’язані з відшкодуванням втраченого заробітку або у зв’язку зі смертю годувальника.
Розмір, виплат, у межах ліміту відповідальності страховика визначається виходячи з фактичної величини заподіяної шкоди (шкоди) за погодженням сторін (страховика та потерпілого) або відповідно до рішення суду. Тарифні ставки розраховуються з урахуванням розміру шкоди (у вартісному вираженні), заподіяної громадянам та організаціям, що залежить від розміру заробітку, втраченого потерпілим внаслідок втрати працездатності, витрат, спричиненого пошкодженням здоров’я, сум, що виплачуються особам, які перебували на утриманні потерпілого (у разі його смерті) ), а також збитків, завданих майну громадян та організацій.
Диференціація страхових тарифів враховує потужність мотора чи робочого обсягу циліндрів двигуна кошти транспорту, сформовані у цій місцевості показники аварійності і збитковості страхових операцій та інших чинники, що визначають ступінь ризику цьому виді страхування. Умови страхування нерідко передбачають відповідні знижки з платежів для акуратних водіїв, які не допускають аварій, наїздів та інших страхових випадків, та надбавки для недисциплінованих водіїв.
Страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту в більшості країн світу проводиться в обов’язковій формі, оскільки така форма забезпечує відшкодування шкоди потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді. Це страхування може виступати як самостійний вид або входити до сукупності видів автотранспортного страхування, оформлених за одним страховим документом (полісом). У європейських країнах, де обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту діяло вже на початку 50-х рр., було запроваджено так звану Зелену картку — систему міжнародних договорів та страхове посвідчення обов’язкового страхування автоцивільної відповідальності. Документ (поліс), виданий у системі «Зелена карта» власнику коштів транспорту, є підтвердженням наявності цього страхування біля всіх країн, що у угоді.
