Страхування громадянської відповідальності перевізника — вид страхування відповідальності, що передбачає обов’язки страховика щодо страхових виплат у розмірі повної або часткової компенсації збитків, завданих об’єкту страхування.
Об’єкт страхування – майнові інтереси особи, про страхування якої укладено договір (застрахованої), пов’язаний з обов’язком останнього у порядку, встановленому цивільним законодавством, відшкодувати шкоду (шкоду), завдану третім особам, у зв’язку з використанням застрахованим, що виступає як перевізник, засобу транспорту .
Страхувальник — транспортне підприємство, яке видає перевізний документ (квиток, коносамент) і здійснює свою діяльність так, щоб стало можливим якісне перевезення пасажирів та (або) вантажів.
Страхування цивільної відповідальності міжнародного перевізника регулюється нормами міжнародного права (Варшавська конвенція 1929 р., Римська конвенція 1952 р., Гаазький протокол 1955 р.; Конвенція «Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів» 1956 р., «Митна конвенція 5 .), їх становища запроваджено національні законодавства багатьох країн світу.
За договором страхування цивільної відповідальності авіаперевізника страховик покриває ризики, пов’язані з відповідальністю перевізника (експлуатанта повітряного судна) при міжнародних перевезеннях та на внутрішніх лініях:
- за смерть або фізичні збитки, заподіяні пасажиру під час його перебування в літаку, вході або виході з нього, а також під час поїздки в наземному транспорті, що належить перевізнику;
- за смерть, тілесні ушкодження або збитки, завдані майну третіх осіб на поверхні землі і поза повітряним судном внаслідок фізичного впливу корпусу судна або особи або предмета, що випало з нього;
- за загибель або пошкодження вантажу під час перевезень, включаючи загибель внаслідок затримки перевезення.
Більшість держав, що підписали та ратифікували Римську конвенцію про відшкодування шкоди, заподіяної іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні, не допускають до експлуатації іноземні повітряні судна без страхових гарантій про відшкодування шкоди третім особам. Ризики громадянської відповідальності авіаперевізника є одними з найбільших і мають катастрофічний характер, тому існує міжнародна система перестрахування авіаризиків, центром якої є корпорація Ллойд.
Страхування громадянської відповідальності судновласників є різновидом морського страхування. При страхуванні цивільної відповідальності морського або річкового перевізника (судновласника) на страхування приймаються його ризики, пов’язані з:
- заподіянням шкоди членам екіпажу, пасажирам, особам як на борту судна, так і поза ним (страхове відшкодування (забезпечення) виплачується за договором за збитки, спричинені витратами на лікування, поховання, репатріацію хворого, направлення заміни на судно, на виплати компенсації внаслідок втрати працездатності або втрати годувальника);
- відповідальністю за зіткнення з іншим судном;
- відповідальністю за втрату та пошкодження майна, що знаходиться на суші або у воді, нерухомого або плавучого (причали, шлюзи, мости, навігаційне обладнання, будівлі на березі тощо);
- відповідальністю за заподіяння шкоди довкіллю (наприклад, за забруднення нафтою);
- відповідальністю за вантаж за загибель, нестачу, пошкодження при завантаженні, розміщенні, перевезенні, вивантаженні та інших зобов’язаннях за особливими видами морських договорів (договір буксирування, договір рятування судна тощо).
У світовій практиці страхування цивільної відповідальності судновласників переважно здійснюється через клуби взаємного страхування.
При страхуванні цивільної відповідальності автоперевізника надається страховий захист майнових інтересів, пов’язаних зі збитками під час експлуатації автотранспорту як транспортного засобу. Страхувальником є транспортна організація, що здійснює внутрішні та міжнародні автоперевезення вантажів. Договором страхування цивільної відповідальності автоперевізника покриваються ризики:
- фізичного пошкодження або втрати вантажів з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту його здавання, а також за прострочення у доставці;
- фінансових збитків, пов’язаних із наслідками помилок або упущень службовців автоперевізника;
- відповідальності перед митною владою;
- відповідальності перед третіми особами у разі заподіяння шкоди самим вантажем;
- витрат на розслідування обставин події, запобігання чи зменшення розміру збитків та захисту інтересів страхувальника в судових органах.
