Страхування цивільної відповідальності підприємств-джерел підвищеної небезпеки — сукупність видів страхування відповідальності, що передбачають обов’язки страховика щодо страхових виплат у розмірі повної або часткової компенсації шкоди (шкоди), завданої об’єкту страхування.
Об’єктом страхування, що проводиться у добровільній формі, є майнові інтереси особи про страхування якого укладено договір (застрахованого), пов’язаний з обов’язком останнього у порядку, встановленому цивільним законодавством, відшкодувати шкоду, завдану навколишньому природному середовищу та третім особам у зв’язку із здійсненням застрахованим діяльності, що представляє небезпека для оточуючих.
За договором страхувальник-юридична особа, власник джерела підвищеної небезпеки, його майнові інтереси та виступають об’єктом страхування. Під джерелом підвищеної небезпеки розуміються такі, що створюють небезпеку для оточуючих:
- певні предмети (механізми, пристрої, автомашини), які у процесі експлуатації можуть повною мірою піддаватися контролю людини;
- деякі види діяльності (використання транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги, атомної енергії, вибухових речовин, сильнодіючих отрут, здійснення будівництва та іншої, пов’язаної з нею діяльності та ін.).
Джерелом підвищеної небезпеки з метою відшкодування шкоди може бути лише рухомий автомобіль, працюючий механізм, мимовільний прояв шкідливих властивостей матеріалів і речовин. Власник джерела підвищеної небезпеки відповідає і без вини. Для виникнення обов’язку з відшкодування шкоди достатньо факту його заподіяння відповідною діяльністю і причинного зв’язку між діяльністю і шкодою, що настала. Звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну діяльністю, що створює підвищену небезпеку для оточуючих, можливе у разі наміру потерпілого, непереборної сили (форс-мажор) або коли груба необережність потерпілого сприяла виникненню чи збільшенню шкоди. Страховик надає страхові гарантії щодо відшкодування збитків, заподіяних страхувальником третій особі (потерпілій), на користь якої укладено договір страхування цивільної відповідальності.
Розмір страхового внеску залежить від виду небезпечної діяльності страхувальника, обсягу страхових зобов’язань страховика, страхових ризиків, страхової суми, строку страхування. Страховим випадком вважається факт виникнення у страхувальника обов’язку відшкодувати збитки, заподіяні третій особі, при здійсненні підприємством або організацією передбаченої у договорі страхування діяльності, що становить небезпеку для оточуючих. Договором можуть покриватися збитки страхувальника, пов’язані з:
- відшкодуванням заподіяної юридичній чи фізичній особі шкоди, пошкодженням або знищенням її майна, додатковими витратами через пошкодження або знищення його майна, упущеної вигоди;
- відшкодуванням шкоди життю або здоров’ю фізичної особи, включаючи компенсацію особам, які перебувають на утриманні загиблої фізичної особи або мають право на отримання від неї змісту;
- судовими витратами під час розгляду у суді справ про відшкодування заподіяної їм шкоди;
- витратами на ліквідацію прямих наслідків шкоди (збитків);
- витратами проведення незалежної експертизи.
Особливості цього виду страхування:
- широкий перелік підстав для виникнення у страхувальника зобов’язань перед третіми особами;
- катастрофічний характер наслідків страхового випадку;
- складність передбачення наслідків та збитків за деяких видів небезпечної діяльності;
- тривалість прояву наслідків, що ускладнює встановлення факту заподіяння шкоди.
У зв’язку з цим страховики використовують систему обмеження розмірів страхових зобов’язань шляхом встановлення лімітів за окремим страховим випадком, окремим збитком, групою збитків, загалом за договором страхування або страховою франшизою, широко застосовують перестрахування ризиків підприємств-джерел підвищеної небезпеки.
