Страхова компанія — узагальнене поняття, що характеризує організаційну структуру (установу, організацію, фірму), метою діяльності якої є здійснення страхових операцій (формування та використання страхового фонду) незалежно від форми власності, організаційно-правової форми та внутрішньої побудови. Іноді використовується як синонім поняття страховик.
Страхові підприємства є відокремленими суб’єктами господарювання (юридичними особами), порядок установи та діяльності яких регулюється спеціальним законодавством.
Страхова компанія — це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, передбаченої законодавством, створена для здійснення страхової діяльності (страхова організація та суспільство взаємного страхування) і яка отримала в установленому законом порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Законодавство допускає створення страхових компаній як акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, державних підприємств. Як специфічна форма організації страхової справи передбачається створення товариств взаємного страхування.
Законодавство багатьох країн світу обмежує організаційні форми страхових компаній лише акціонерними товариствами та товариствами взаємного страхування, що представляють два принципово різні типи страхових підприємств.
Акціонерне страхове товариство створюється з метою отримання прибутку на вкладений акціонерами капітал. Товариство взаємного страхування є власністю його членів і призначається задоволення страхових потреб самих членів такого товариства, не переслідуючи мети отримання прибутку; отриманий дохід іде, зазвичай, на сплату чергових внесків. Діяльність суспільств взаємного страхування регулюється спеціальним законодавством.
Сферою діяльності страхової компанії є лише страхування, тобто. процес, пов’язаний із укладанням договорів страхування, отриманням та накопиченням страхових внесків, формуванням на цій основі страхових резервів та здійсненням виплат страхового відшкодування та страхового забезпечення у встановленому договорами страхування випадках.
Страхової компанії забороняється виробнича, торговельно-посередницька та банківська діяльність. Основою гарантії виконання зобов’язань страхової компанії є статутний капітал, розмір якого встановлюється законодавчо залежно від напряму діяльності підприємства.
Внутрішня структура та органи управління страхової компанії визначаються її статутом.
Страхові компанії можуть бути класифіковані за низкою ознак:
- формі власності (державні, приватні, взаємні, спільні);
- розміру капіталів (великі, середні, дрібні);
- територіальну діяльність (регіональні, національні, міжнародні);
- за напрямами страхової діяльності (спеціалізовані, універсальні) тощо.
Спеціалізовані страхові компанії здійснюють операції лише за одним видом страхової діяльності (страхування життя, морське страхування тощо). Універсальні страхові компанії проводять операції з групі видів страхової діяльності.
Особливе місце посідають так звані кептивні страхові компанії (captive insurance company), що засновуються однією або декількома юридичними особами (як правило, корпораціями та фінансово-промисловими групами) з метою забезпечення страховим захистом майнових інтересів самих корпорацій або господарюючих одиниць, що входять до їх складу. Причини створення таких компаній:
- неможливість знайти відповідне страхове покриття в інших страхових компаній;
- застосування нижчих тарифів проти ринковим страхуванням;
- кошти корпорації, що сплачуються як страховий внесок кептивним страховим компаніям, залишаються під контролем засновника;
- організація кептивних страхових компаній у офшорних зонах з нижчими вимогами до засновників і розміру статутного капіталу для установи страхової компанії, і навіть пільгове оподаткування у яких дозволяють мінімізувати витрати корпорації страхування.
Страхові компанії є суб’єктами ринкових відносин і здійснюють свою діяльність в умовах конкуренції, порівнянності обсягу та якості послуг, ціни та надійності у виконанні приймаючих страхових зобов’язань. Мета їх діяльності – задоволення потреб у страховому захисті потенційних клієнтів при свободі вибору ними страхової компанії на основі власних знань та досвіду або з урахуванням рекомендацій страхових посередників (брокерів, агентів), як незалежних, так і інтересів окремої страхової компанії.
Загальна сукупність страхових компаній на території кожної країни становить досить складну страхову систему, що функціонує та розвивається в ринкових умовах самостійно за дотримання встановлених державою правових норм та регулювання з боку держави.
В умовах ринку відбувається концентрація страхових капіталів та обсягів операцій у найбільших та великих страхових компаній, а також галузевий та територіальний перерозподіл ринку (див. Страховий ринок). Унікальну організаційну страхову конструкцію представляє корпорація Lloyd’s (Ллойд), діяльність якої ґрунтується на своєму особливому законодавстві та не регламентується загальним законодавством не лише Великобританії, а й багатьох країн континентальної Європи, у страховому праві яких існують спеціальні застереження щодо особливого порядку діяльності цієї корпорації. . З іншого боку, Ллойд має особливий режим регулювання платоспроможності. Основу її структури складають андеррайтери, об’єднані в синдикати, які часто спеціалізуються на страхуванні окремих ризиків. Не будучи по суті страховою компанією, Ллойд сприяє діяльності синдикатів та страхових брокерів, кожен з яких несе повну матеріальну відповідальність за виконання зобов’язань за укладеними договорами, і фактично постає як страховик із необмеженою відповідальністю.
