Соціальні норми (social rates) – показники необхідної забезпеченості населення найважливішими освітніми, медичними, житлово-комунальними та іншими соціально-культурними послугами.
Соціальні норми застосовуються при розрахунку загальнодоступних безкоштовних або пільгових послуг, надання яких гарантується державою незалежно від соціального статусу громадян, рівня їх доходів та місця проживання. Оплата цих послуг фінансується з бюджетів усіх рівнів, державних та муніципальних позабюджетних фондів. У основі розробки соціальних норм лежать мінімальні державні соціальні стандарти. Соціальні норми регламентують мінімально необхідний рівень гарантій соціального захисту громадян у сфері оплати праці, пенсійного забезпечення, соціальної підтримки громадян, освіти, охорони здоров’я, культури, житлово-комунальної сфери.
Соціальні норми впливають рівень реальних доходів населення. Планування коштів на фінансування соціально-культурних заходів, складання кошторисів бюджетних установ здійснюється із застосуванням соціальних норм. Норми найчастіше виражаються у грошовій формі (наприклад, у формі витрат на харчування, медикаменти, інвентар, що використовуються в бюджетних установах, норм індивідуальних виплат із зарплати, допомог, стипендій та ін.). Норми можуть бути:
- простими (для окремих видів витрат);
- укрупненими (для сукупності витрат або для видів установ);
- обов’язковими (встановлюваними урядом чи територіальними органами влади);
- факультативними (встановлюваними відомствами).
Соціальні норми – це також відмінні від норм права, які не закріплені законодавчо загальні правила поведінки, що регулюють суспільні відносини між людьми, колективами, соціальними групами, державними та громадськими організаціями, підприємствами та іншими господарськими структурами. Ці норми забезпечують найбільш гармонійне доцільне функціонування суспільства відповідно до потреб його розвитку. Вони активно впливають на поведінку людей та визначають його напрямок у різних життєвих ситуаціях.
Соціальні норми визначають, що має робити людина, як вона повинна це робити, нарешті, якою вона має бути.
Соціальні норми мають ряд різновидів, основні з яких перераховані нижче:
- звичаї та традиції — правила поведінки, які стали обов’язковими через звички і повторюються з покоління до покоління;
- моральні норми – Оцінка вчинків за шкалами морально-аморально, добро-зло, добре-погано. Санкціями за невиконання моральних норм є громадське засудження та муки совісті;
- норми етикету – Сукупність формальних правил поведінки в заздалегідь визначених ситуаціях, у тому числі норми спілкування, діловий протокол тощо;
- правові норми – Вимоги, закріплені в державних законах. Дотримання правових норм забезпечується державним примусом;
- естетичні норми – оцінювання за шкалою красиво-потворно, застосовується по відношенню до мистецтва, природи, людини та її вчинків;
- політичні норми – Регулятори політичного життя, виражені в міжнародних договорах, деклараціях, хартіях, політичних принципах;
- релігійні норми – правила поведінки, заповіді, що містяться у священних книгах та церковних настановах;
- корпоративні норми – правила поведінки, встановлені у великих організаціях, та закріплені у статуті, кодексах, угодах та ідеології організацій.
Щоб соціальні норми надавали реальний впливом геть поведінка людини, йому необхідно: знати норми, бажати слідувати їм, виконувати запропоновані ними дії.
Дотримання членами суспільства соціальних норм необхідне збереження стабільності у суспільстві. Щодо цього соціальні норми так само важливі, як правила дорожнього руху для організації пересування транспорту. Якщо водії не будуть дотримуватися основних правил, наприклад їхати зустрічною смугою або сядуть за кермо в стані алкогольного сп’яніння, то рух дорогами стане неможливим або надзвичайно небезпечним.
