Складний фінансовий інструмент (Compound Financial Instrument) – фінансовий інструмент, що містить компонент фінансового зобов’язання та компонент інструменту власного капіталу. Складні фінансові інструменти поділяються на похідні та непохідні. Прикладом складного фінансового інструменту може бути облігація або подібний інструмент, який його власник може конвертувати у фіксовану кількість звичайних акцій. З погляду підприємства, такий інструмент містить два компоненти:
- фінансове зобов’язання (контрактна угода надати кошти чи інший фінансовий актив);
- інструмент власного капіталу (опціон «кол», який надає власнику право протягом певного періоду конвертувати його у встановлену кількість звичайних акцій).
Економічний ефект від випуску такого інструменту такий самий, як від одночасного випуску боргового інструменту із забезпеченням дострокового погашення та варантів на придбання звичайних акцій або від випуску боргового інструменту з відривними варантами на придбання акцій. При конвертації інструменту, коли настає термін погашення, підприємство припиняє визнання компонента зобов’язання та визнає його як власний капітал.
У бухгалтерському обліку компоненти складного фінансового інструменту, який:
- створює фінансове зобов’язання підприємства;
- надає власнику інструменту опціон конвертувати його в пайовий інструмент підприємства,
враховуються окремо.
Витрати на операції, пов’язані з випуском складного фінансового інструменту, розподіляються на компоненти зобов’язання і компоненти капіталу цього інструменту пропорційно розподілу надходжень.
Якщо початкова балансова вартість складного фінансового інструменту розподіляється на компоненти його власного капіталу та зобов’язань, на компонент капіталу розподіляється залишкова сума після вирахування з справедливої вартості інструменту загалом суми, яка окремо визначена для компонента зобов’язання. Вартість будь-яких характеристик похідних інструментів (наприклад, опціону «кол»), вбудованих у складний фінансовий інструмент, крім компонента капіталу (наприклад, опціон на конвертацію у звичайні акції), включається до компонента зобов’язань. Сума балансової вартості, поділена на компоненти зобов’язань та капіталу при первісному визнанні, завжди дорівнює справедливій вартості, яка була б встановлена для складного фінансового інструменту загалом. Ніякі прибутки чи збитки від окремого визнання компонентів інструменту не виникають.
Якщо суб’єкт господарювання погашає інструмент, який можна конвертувати, до терміну погашення шляхом дострокового викупу або повторного викупу, в якому початкові пільги конвертації не змінюються, тоді підприємство розподіляє виплачене відшкодування та будь-які витрати на операцію повторного викупу чи викупу на компоненти зобов’язань та власного капіталу інструменту на дату операції. Метод, використаний при розподілі сплаченої компенсації та витрат на операцію на окремі компоненти, узгоджується з методом, який використовували при початковому розподілі окремих компонентів надходжень, отриманих підприємством, коли випускався складний фінансовий інструмент. Після розподілу компенсації будь-який прибуток або збиток, що виникає внаслідок цього, розглядається відповідно до облікових принципів, прийнятних для відповідного компонента:
- сума прибутку чи збитку, пов’язана з компонентом зобов’язання, визнається у складі прибутку чи збитку;
- сума компенсації, пов’язана з компонентом власного капіталу, визнається у власному капіталі.
Складні фінансові інструменти називають структурованими.
(Див. Справедлива вартість, Фінансовий інжиніринг).
