Швидкість звернення (Velocity) — середнє число оборотів, яке здійснює грошова одиниця, використовувана як платежу і звернення протягом певного часу (зазвичай протягом року). Швидкість обігу характеризує інтенсивність грошового обігу та руху грошових знаків.
Швидкість обігу грошей визначається ставленням національного доходу країни до маси грошей у обігу.
Швидкість обігу грошей, які формують доходи – коефіцієнт, що показує, скільки разів у середньому протягом року одна національна грошова одиниця використовувалася у процесі формування доходів.
Швидкість обігу грошової маси зазвичай розраховується як відношення номінального ВВП до значення певного грошового агрегату. Залежно від цілей аналізу використовують агрегати М0М2 або М3.
Швидкість обігу грошей (velocity of money) – середня частота, з якою грошова одиниця використовується для покупки нових вітчизняних товарів та послуг за певний період часу. Швидкість обігу грошей багато в чому залежить від обсягів економічної активності за заданої грошової маси. Якщо період часу заявлено, швидкість може бути представлена числом. В іншому випадку показник повинен бути заданий у формі число за період часу.
Швидкість обігу грошей зростає, коли не бажають утримувати гроші в себе і прагнуть витратити їх швидше (таке трапляється в періоди інфляції), і навпаки, зменшення швидкості відбувається тоді, коли люди намагаються менше витрачати і більше накопичувати (період дефляції).
Показник швидкості обігу грошей обернено пропорційний коефіцієнту монетизації економіки. З підвищенням рівня монетизації економік більшості країн світу швидкість обігу грошей суттєво сповільнилася. У середньому швидкість обігу грошової маси у більшості країн становить близько 2,2-2,8. Це зумовлено зміною структури грошової маси, внаслідок чого у структурі грошових агрегатів зменшується питома вага готівки та збільшується питома вага інших складових, зокрема, квазіденег, що уповільнює швидкість обігу.
