Сертифікат цінного паперу – Документ, зареєстрований в органі державної реєстрації цінних паперів і містить дані, достатні для встановлення прав, закріплених документарним цінним папером. Бездокументні цінні папери сертифікатів не мають.
Сертифікат цінних паперів тривалий час був єдиною формою існування цінних паперів і тому повністю ототожнювався із нею. Пред’явлення сертифіката цінного паперу було достатньо для того, щоб вимагати емітента виконання його зобов’язань, зафіксованих на сертифікаті. Вручення сертифіката цінного папера іншій особі означало передачу всіх прав, закріплених цим цінним папером. Право власності на сертифікат цінних паперів засвідчується простим володінням ним, а передається шляхом простого вручення. Якщо сертифікат цінного паперу зберігається у депозитарії, то право власності на нього переходить до нового власника шляхом внесення бухгалтерських записів до книг депозитарію без фізичного переміщення сертифікату.
Сертифікати цінних паперів поділяють на:
- поодинокі;
- сумарні;
- Світові.
Єдиним сертифікатом цінного паперу оформляється один цінний папір, тоді як сумарним сертифікатом цінних паперів – Декілька цінних паперів одного і того ж випуску (по 2, 5, 10 … штук в одному сертифікаті). Одиничні та сумарні сертифікати цінних паперів можуть видаватися на руки їх власникам та друкуються на спеціальному папері із застосуванням багатьох ступенів захисту.
Глобальним сертифікатом цінних паперів то, можливо оформлений або весь випуск цінних паперів, або його значної частини.
Сумарні та світові сертифікати можуть існувати тільки в емісійних цінних паперів. Деякі цінні папери оформлюються одиничними сертифікатами. Емітент планує покупюрний склад кожного випуску (наприклад, із випуску в 100 тисяч цінних паперів одиничними сертифікатами можуть бути оформлені 5 тисяч штук паперів, сумарними по 5 цінних паперів в одному сертифікаті — 5 тисяч штук паперів (тобто 1 тисяча сертифікатів), решта 90 тисяч паперів – одним глобальним сертифікатом). Світові сертифікати цінних паперів не видаються на руки власникам, а підлягають обов’язковому зберіганню в депозитаріях. Тому їх друкують без дотримання всіх форм захисту.
На одиничному та сумарному сертифікатах має бути:
- повний опис зобов’язань емітента перед власником цінних паперів;
- кількість цінних паперів, оформлених цим сертифікатом;
- серійний номер сертифікату та серійні номери цінних паперів, ним оформлених;
- найменування та адресу емітента (часто – факсиміле підпису керівника), друк, емблема або логотип емітента та інші реквізити.
Сертифікати іменних цінних паперів містять поле для запису імені власника і часто — додаткові поля для запису імен нових власників під час переуступки цінних паперів, оформлених цим сертифікатом цінних паперів.
Якщо за цінним папером передбачається здійснювати періодичні виплати відсотків або дивідендів, то сертифікат цінного паперу повинен мати купонний лист, що складається з відрізних купонів — по одному купону на кожну передбачувану виплату. У разі використання всіх купонів для продовження виплат емітент змінює власнику останній купон старого купонного листа на новий купонний лист. Часто сертифікат цінного паперу та купонний лист оформляють на одному аркуші паперу, але іноді вони можуть бути виконані окремо. Наприклад, у Німеччині сертифікат цінних паперів має складатися із двох, а для іменного цінного паперу — із трьох окремих аркушів: власне сертифікат (фіксує перелік прав власника), купонний лист (складається з купонів на кожну виплату) та іменний сертифікат (містить ім’я власника) . Такий цінний папір визнається легітимним лише за пред’явленні одночасно всіх трьох частин сертифіката цінного папера.
У разі переходу права власності на такий цінний папір проводиться заміна іменного сертифіката. Для забезпечення підвищеної безпеки під час зберігання у депозитаріях складові частини-аркуші такого сертифіката цінного паперу повинні зберігатися окремо в різних сховищах (сейфах).
У вітчизняній практиці сертифікати цінних паперів друкуються за стандартами, встановленими Мінфіном, і лише у друкарнях, що мають його ліцензію.
Гасіння сертифіката цінного паперу проводиться шляхом проставлення на ньому спеціальних позначок та вирізування з нього частини, що містить серійний номер, або шляхом висвердлювання отвору в пачці сертифікатів на місці серійного номера.
Поява великих інвесторів дозволило емітентам друкувати сумарні сертифікати і цим економити на друкарських витратах. Необхідність швидко організовувати передачу прав власності на цінні папери та забезпечувати необхідний рівень безпеки призвела до того, що до 90-х років. Значна частина сертифікатів цінних паперів, що активно торгуються, опинилася в депозитаріях. Цей процес, що називається знерухомленням, — крок до дематеріалізації ринку цінних паперів, тобто до повної відмови від використання сертифіката цінного паперу.
