Що таке ризик репутації?
Ризик репутації — це наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) чи органами нагляду. Це впливає на здатність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги чи підтримувати існуючі відносини.
Ризик репутації може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази. Цей ризик має місце всіх рівнях організації, і тому банки повинні відповідально ставитися до відносин із клієнтами і суспільством.
Сприйняття іміджу банку можна поділити на:
- сприйняття ринком, наприклад, нинішніми чи потенційними клієнтами,
контрагентами, акціонерами (учасниками); - сприйняття органами державного регулювання, наприклад, Національним банком, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією, іншими уповноваженими органами.
Компоненти системи управління ризиками щодо ризику репутації
Система управління ризиком репутації банку складається з регламентних документів – політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
Система управління ризиком репутації повинна включати:
- політику та положення щодо управління ризиком репутації, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політики та положення повинні періодично переглядатися та охоплювати стандарти роботи з клієнтами та іншими зовнішніми сторонами, роботу з інформацією та наймання персоналу з відповідною позитивною репутацією;
- інформаційну систему управління (форми звітності, схеми документообігу тощо) для наглядової ради, правління або профільних колегіальних органів банку з моніторингу вразливості всіх видів діяльності банку щодо ризику репутації;
- процес контролю над репутацією клієнтів банку щоб уникнути контактів із клієнтами з незадовільною репутацією, які (контакти) можуть негативно вплинути на репутацію самого банку.
Крім того, для адекватного управління ризиком репутації банк може проводити регулярний моніторинг повідомлень засобів масової інформації про банк, пов’язаних з ним структур та клієнтів з метою вжиття відповідних заходів, спрямованих на підтримку та відновлення позитивної репутації банку та його іміджу.
Оцінка ризику репутації
Для оцінки ризику репутації працівники нагляду враховують такі фактори:
- сприйняття ринком чи суспільством менеджменту та фінансової стійкості банку, продуктів чи послуг, які пропонує банк;
- бажання та здатність керівництва банку коригувати бізнес-стратегії відповідно до змін у законодавстві, ринку чи інших факторів (наприклад, припинення або обмеження дії окремих пунктів ліцензії, зміна статусу банку);
- практика роботи банку з аналізу перспектив розширення спектру продуктів та послуг та розробки відповідної внутрішньої нормативної бази, у тому числі щодо перевірки клієнтів та отримання інформації про них. Перспективи збереження такої практики надалі;
- обсяг послуг довірчого управління та умови їх здійснення;
- характер та обсяг скарг та звернень від клієнтів та здатність та бажання керівництва відповідно реагувати на них;
- наявність дуже гучної чи помітної судової справи, яка негативно впливає на імідж банку;
- штрафи, пені та інші фінансові збитки, заподіяні банку минулого року внаслідок притягнення банку (або його керівників) до адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності;
- результати перевірок уповноважених органів державного регулювання, бажання та здатність керівництва відповідно реагувати на їх рекомендації;
- участь банку у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
Сукупний ризик репутації може бути визначений як “низький”, “помірний” або “високий”, а напрям його зміни – як “зменшується”, “стабільний” або “зростаючий”.
