Ризик-менеджмент у страхуванні — цілеспрямовані дії страховика та/або сюрвеєра (аджастера) щодо обмеження або мінімізації ризику в системі економічних відносин.
Концептуальний підхід до використання ризик-менеджменту в страхуванні включає три основні позиції:
- виявлення наслідків діяльності суб’єктів господарювання у ситуації ризику;
- вміння реагувати на можливі негативні (шкідливі) наслідки цієї діяльності;
- розробка та здійснення заходів мінімізації ризику (нейтралізації, обмеження чи компенсації ймовірнісних негативних наслідків на об’єкт страхування).
Здійснення ризик-менеджменту на практиці означає послідовне використання страховиком структурних елементів ризик-менеджменту: встановлення (визначення) ризику, оцінка ризику, контроль за ризиком, фінансування ризику (грошові витрати на ризик-менеджмент). Ці структурні елементи ризик-менеджменту повністю або частково концентруються в ситуаційному плані, що містить конкретні розпорядження, що повинен робити кожен учасник страхових правовідносин у тій чи іншій ситуації та яких наслідків слід очікувати.
Маючи конкретний ситуаційний план, ризики, що реалізують, отримують можливість швидко діяти в непередбачених обставинах. Зменшується невизначеність у діях суб’єктів господарювання при ситуації ризику. Одночасно страховик звертає увагу на правовий аспект ризик-менеджменту, який реалізується через прийняття законів та підзаконних актів, які мінімізують або обмежують ризик.
Ризик-менеджмент у страхуванні має власну специфіку щодо кожного виду страхування. Так, у морському страхуванні зміст структурних елементів ризик-менеджменту полягає в наступному: встановлення (визначення) ризику передбачає інспектування суден, вантажів, портових споруд, складів, аналіз інформації з маршрутів перевезення та причин страхових випадків при перевезенні та вантажно-розвантажувальних роботах та ін. За наслідками цієї роботи встановлюється потенційний ризик. Оцінка ризику передбачає порівняння всіх основних та супутніх ризикових обставин, пов’язаних договором морського перевезення вантажів та/або пасажирів, обчислення ймовірності страхового випадку та величини максимально можливої шкоди.
Наскільки точно оцінюється ймовірність настання цієї події, настільки об’єктивно і достовірно можна оцінити розмір ризику. Розбіжність між об’єктивно існуючою величиною ризику (вона може, наприклад, обчислюватися з урахуванням аналізу даних офіційної статистики) та її суб’єктивним сприйняттям залежить від рівня доступності інформації з цього питання.
Контроль ризику передбачає участь класифікаційного товариства у технічному нагляді за будівництвом, ремонтом та належною експлуатацією судів. Страховиком перевіряється дотримання вимог щодо безпеки зберігання та технології обробки вантажів.
Разом з тим, видаються рекомендації щодо превентивних заходів щодо конкретних вантажів та ін. Прояв ризику не залежить від випадковості події та волі людини (насамперед щодо надзвичайних ситуацій). Коли людські знання досягнуть такого рівня, за якого можна буде проектувати умови минулого на майбутнє, контроль ризику буде досить ефективним.
Фінансування ризику передбачає відшкодування витрат по всьому переліку робіт на здійснення ризик-менеджменту. Крім того, до складу витрат на фінансування ризику включаються витрати на огляд аварійних суден і вантажів, найшвидшу ліквідацію збитків, стягнення збитків з винного боку та ін.
Страхування з позицій ризик-менеджменту означає процес формування та використання страхового фонду певною групою фізичних та/або юридичних осіб (страхової сукупності), які мають страховий інтерес, зумовлений ризиковими обставинами часу та місця.
Страхування – це метод ризик-менеджменту. Одночасно використовуються інші методи ризик-менеджменту, як скасування, запобігання, поглинання ризику. Конкретний метод із перерахованих вибирається залежно від виду ризику. Насправді зустрічається використання різних поєднань цих методів.
