Що таке ринковий ризик?
Ринковий ризик — це наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів, товарів та курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговому портфелі.
Ринковий ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій щодо боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів (деривативів).
Ризики, що виникають за аналогічних обставин щодо аналогічних інструментів, що є у банківському портфелі, розглядаються в інших відповідних категоріях ризиків.
Компоненти системи управління ризиками за ринковим ризиком
Система управління ринковим ризиком складається з регламентних документів – політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
Система управління ринковим ризиком повинна включати:
- політики та положення щодо управління ринковим ризиком, які розглядаються та затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;
- положення щодо видів фінансових інструментів та інших інвестицій як балансових, так і позабалансових, за якими банк готовий проводити торгові операції або приймати позиції;
- положення про ліміти ризику за видами фінансових інструментів або іншими інвестиціями або активами, галузями та секторами економіки, географічними регіонами або іншими ринковими операціями (експозиціями), які можуть розглядатися в сукупності. Ці положення повинні враховувати можливий вплив інших категорій ризиків, на які наражається банк;
- чітко визначену систему повноважень щодо прийняття рішень щодо затвердження ринкових позицій;
- адекватні та ефективні процедури та засоби контролю з управління ринковим ризиком, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
- форми звітності для наглядової ради, правління або профільних колегіальних органів банку за ринковим ризиком, у тому числі на основі методики порівняння очікуваного доходу від ринкової операції з потенційним ризиком.
Крім того, для ефективного управління ринковим ризиком рекомендується:
- здійснювати підготовку достовірних даних та ефективних методик, таких як розрахунок ризикової вартості (VaR), стрес-тестування для оцінки характеру та вартості ринкових позицій банку та для оцінки рівня ринкового ризику, якому банк наражається або може піддаватися;
- застосовувати бек-тестування для порівняння з фактичними результатами оцінок та припущень, зроблених з використанням даних та методик, зазначених вище.
Банкам також рекомендується враховувати кращий світовий досвід управління ліквідністю, який, зокрема, викладено у положенні Базельського комітету з банківського нагляду «Зміни до угоди про капітал з обліку ринкових ризиків».
Оцінка ринкового ризику
Для оцінки ринкового ризику працівники нагляду враховують такі фактори:
- наявність адекватної, ефективної, доведеної до відома виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур) з управління ринковим ризиком, затвердженої відповідними органами банку на основі принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;
- джерела ринкового ризику, включаючи динаміку цін на інструменти процентних ставок, товари та пайові цінні папери, а також динаміку валютних курсів;
- розмір, термін дії та складність позицій;
- компоненти ринкового ризику та цінова чутливість різних продуктів, у тому числі за позабалансовими угодами (наприклад, свопами, форвардними та опціонними контрактами);
- стабільність реальних фінансових надходжень від торгових операцій;
- динаміка значень надходжень під ризиком та капіталу під ризиком;
- вразливість банку за ймовірнісними сценаріями зміни процентних ставок та ринкових потрясінь (стрес-тестування);
- можливість хеджування або закриття позицій ризику, що існують на кожний момент часу, у тому числі професійна здатність керівництва здійснювати операції хеджування та доступ банку до відповідних ринків;
- розмір відкритих позицій проти реальними очікуваними грошовими надходженнями (тобто. ризик проти винагородою);
- наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;
- рівень та кваліфікація керівництва та персоналу;
- наявність належних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів та дотримання положень, обмежень, нормативно-правових актів чи законів.
Кількість ринкового ризику інспектори визначають як “незначне”, “помірне” або “значне”. Якість управління ринковим ризиком визначають як «високе», «що потребує вдосконалення» або «низьке».
Сукупний ринковий ризик визначається як «низький», «помірний» або «високий», а напрям його зміни — «зменшується», «стабільний» або «зростаючий».
