Розподіл фінансових ресурсів

Розподіл фінансових ресурсів (asset allocation decision) – процес визначення пропорцій спрямування фінансових ресурсів на формування додаткових активів та інші цілі, що забезпечують розвиток підприємства у майбутньому періоді.

Фінансові ресурси є сукупність коштів, створених у результаті діяльності суб’єктів господарювання та окремих фізичних осіб. В економічній системі суспільства вони виступають як матеріальні носії фінансових відносин і функціонують на всіх рівнях управління. Найважливішу роль виконує тут держава, яка не лише організовує, координує та контролює процес формування та розподілу фінансових ресурсів, а й є постійним його учасником.

Розподіл фінансових ресурсів є процес формування основних напрямів та пропорцій їх майбутнього використання у різних сферах господарської діяльності підприємства відповідно до цілей та завдань його розвитку.

Характер розподілу фінансових ресурсів визначає багато суттєвих аспектів майбутньої господарської діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Цей вплив проявляється у різних формах зворотний зв’язок розподілу фінансових ресурсів підприємства зі своїми формуванням у майбутньому періоді, т.к. джерела їх формування здебільшого носять суворо цільової характер. Висока роль характеру розподілу фінансових ресурсів за основними сферами господарської діяльності підприємства визначається такими основними положеннями:

1. Розподіл фінансових ресурсів безпосередньо реалізує головну мету фінансового менеджменту загалом — максимізацію добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Воно формує пропорції між поточними виплатами їм доходу на капітал (у формі дивідендів, відсотків тощо) та зростанням цих доходів у майбутньому періоді (за рахунок забезпечення зростання вкладеного ними капіталу). У цьому власники підприємства самостійно формують ці напрями задоволення своїх потреб.
2. Розподіл фінансових ресурсів є основним фінансовим інструментом на зростання ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив проявляється у забезпеченні приросту капіталу підприємства у процесі капіталізації частини його чистого прибутку та додатково залучених власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, а побічно воно забезпечується оптимізацією основних пропорцій цього розподілу за основними сферами його господарської діяльності.
3. Пропорції розподілу фінансових ресурсів визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства (як корпоративної, так і окремих її функціональних видів). Ця стратегія реалізується у процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються пропорціями розподілу фінансових ресурсів на цілі споживання, заміщення та накопичення (інвестиційна діяльність забезпечує два останні процеси).
4. Характер розподілу фінансових ресурсів є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства. У процесі залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел рівень виплачуваних підприємством дивідендів або інших форм доходу на вкладений власниками капітал (визначений пропорціями розподілу фінансових ресурсів за основними сферами господарської діяльності підприємства) є одним з основних оцінних критеріїв, що визначають результат майбутньої додаткової емісії акцій. Крім того, зростання рівня дивідендних виплат визначає зростання вартості раніше емітованих акцій на фондовому ринку, формуючи додатковий дохід інвесторів.
5. Розподіл фінансових ресурсів є однією з дієвих форм на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги та форми участі персоналу у прибутку значною мірою визначаються пропорціями у розподілі фінансових ресурсів на цілі споживання та інші господарські цілі. Ці обсяги визначають рівень трудової мотивації працівників, сприяють стабілізації персоналу та зростання продуктивності праці.
6. Пропорції розподілу фінансових ресурсів з метою споживання та інші господарські потреби формують рівень додаткової соціальної захищеності працівників підприємства. У разі низької дієвості державних форм соціального захисту зайнятих працівників, ця роль розподільчого механізму фінансових ресурсів для підприємства дозволяє доповнити їх мінімально передбачену державою соціальну захищеність.
7. Характер розподілу фінансових ресурсів впливає на рівень фінансової стабільності розвитку підприємства у майбутньому періоді. Роль такого стабілізатора здійснюють з одного боку фінансові ресурси, що спрямовуються на накопичення в цілому (забезпечуючи більш високий рівень фінансової стійкості підприємства за рахунок приросту власного капіталу), а з іншого – та їх частина, яка спрямовується у процесі розподілу на внутрішнє страхування ризиків у господарській діяльності (Резервний капітал та інші форми фінансових ресурсів).

Розподіл фінансових ресурсів за основними сферами господарської діяльності підприємства здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики (її основу становить дивідендна політика), формування якої є одним з найбільш складних завдань фінансового менеджменту в цілому. Ця політика має відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та персоналу. При цьому в процесі формування політики розподілу фінансових ресурсів необхідно враховувати протилежні мотивації власників підприємства (акціонерів, учасників) – отримання високих поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.

Основною метою політики розподілу фінансових ресурсів підприємства є оптимізація пропорцій між сферами їхнього майбутнього господарського використання з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку та зростання його ринкової вартості.

Виходячи з цієї основної мети, у процесі формування політики розподілу фінансових ресурсів підприємства вирішуються такі завдання:

• забезпечення одержання власниками підприємства необхідної норми прибутку на інвестований капітал;
• забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок формування у передбаченому обсязі необхідних інвестиційних ресурсів;
• забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;
• забезпечення формування у необхідних розмірах резервного капіталу та інших передбачених фінансових резервів підприємства.

З урахуванням реалізації цих основних завдань здійснюється безпосередній розподіл сформованих фінансових ресурсів за основними сферами господарської діяльності підприємства. Процес цього розподілу виходить з наступних принципах:

1. Зв’язок політики розподілу фінансових ресурсів із загальною стратегією розвитку підприємства. Цілі та завдання політики розподілу фінансових ресурсів повинні відповідати системі стратегічних цілей розвитку підприємства та забезпечувати їх реалізацію у відповідному інтервалі стратегічного періоду.
2. Пріоритетність обліку інтересів та менталітету власників підприємства. Менталітет власників може бути спрямований на отримання високого поточного доходу на вкладений капітал або на забезпечення високих темпів приросту власного капіталу, визначаючи головну пропорцію розподілу власних фінансових ресурсів – між частинами, що їх споживає і капіталізує. Ці пропорції можуть змінюватися у часі у зв’язку із змінами їхніх інтересів, а також зовнішніх та внутрішніх умов провадження господарської діяльності підприємства.
3. Облік у процесі розподілу фінансових ресурсів цільової спрямованості використання окремих видів за джерелами формування. Більшість видів фінансових ресурсів формується на строго цільовій основі, зумовлюючи тим самим їхнє чітке використання в тій чи іншій сфері господарської діяльності підприємства. Це відноситься до тих видів фінансових ресурсів, які сформовані за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів, довгострокових і короткострокових кредитів банків, фінансового лізингу, товарного (комерційного) кредиту та деяким іншим.
4. Стабільність політики розподілу фінансових ресурсів. Базові пропорції розподілу фінансових ресурсів, покладені в основу розробки цієї політики, повинні мати довготривалий характер, який визначається тривалістю стратегічного періоду прийнятої стратегії розвитку підприємства. Дотримання цього принципу особливо важливо за умов «розпилення власності», тобто. у процесі господарської діяльності великих акціонерних компаній із великою кількістю акціонерів (це дозволяє таким акціонерам приймати обґрунтовані інвестиційні рішення).
5. Передбачуваність політики розподілу фінансових ресурсів. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу фінансових ресурсів у розрізі основних сфер господарської діяльності підприємства у зв’язку з коригуванням стратегії його розвитку або з інших причин, персонал та інвестори повинні бути наперед повідомлені про це. Інформованість персоналу забезпечує зростання трудової мотивації, а інформованість інвесторів одна із найважливіших умов забезпечення «прозорості» ринку, дозволяють формувати реальну вартість акцій.
   6. Забезпечення ефективності розробленої політики розподілу фінансових ресурсів. Ця ефективність повинна оцінюватися з урахуванням прогнозованого приросту ринкової вартості підприємства, коефіцієнта дивідендних виплат (або виплат доходу власникам в інших формах), коефіцієнта участі персоналу у прибутку, потенціалу нейтралізації ризиків господарської діяльності за рахунок сформованих резервів та інших показників.