Розміщення цінних паперів –
- відчуження цінних паперів їх першим власником, емітентом або андеррайтером, який діє від імені емітента або від свого імені, але за рахунок та за дорученням емітента;
- відчуження цінних паперів їх першим власником.
Публічне розміщення цінних паперів – Розміщення цінних паперів шляхом відкритої підписки, у тому числі розміщення цінних паперів на торгах фондових бірж та/або інших організаторів торгівлі на ринку цінних паперів. Чи не є публічним розміщення цінних паперів, призначених для кваліфікованих інвесторів, на організованих торгах.
Закрите розміщення цінних паперів – Розміщення цінних паперів серед обмеженої кількості акціонерів без публічного оголошення та публікації проспекту емісії.
При емісії цінних паперів, розміщених однією з таких способів, розміщення відбувається одномоментно:
- під час заснування акціонерного товариства;
- шляхом розподілу серед акціонерів;
- шляхом конвертації при зміні номінальної вартості, за зміни прав, при консолідації та дробленні.
При закритій підписці розміщення цінних паперів починається після державної реєстрації додаткового випуску цінних паперів, а при відкритій підписці — не раніше ніж через два тижні з моменту публікації повідомлення про державну реєстрацію додаткового випуску цінних паперів у періодичному друкованому виданні, і триває до закінчення найменшого з наступних термінів:
- одного року після початку розміщення;
- строку, зазначеного у рішенні про додатковий випуск цінних паперів;
- розміщення останнього з цінних паперів, що розміщуються.
Розміщення цінних паперів – перехід цінних паперів емітента (комерційної організації, уряду, муніципальних утворень) до власників (юридичних та фізичних осіб) шляхом продажу. Розміщення здебільшого буває прямим — від емітента безпосередньо до інвестора, оминаючи посередника. Особливо це відбувається, коли акціонери товариства мають переважне право на придбання цінних паперів (акцій) нових випусків. В окремих випадках розміщення цінних паперів залучення посередника є доцільним. Таким посередником зазвичай є банк, який здійснює андеррайтинг (underwriting), тобто. гарантоване розміщення. Банк повністю викуповує весь випуск і потім перепродує папери інвесторам.
Банк може виступати як агент-посередник. По-перше, він може взяти на себе зобов’язання докласти максимум зусиль для продажу паперів нового випуску, але не бере на себе фінансової відповідальності. По-друге, зробити те саме, але в межах певного часу (кілька днів, тижнів). Якщо весь обсяг паперів у цей термін не вдається реалізувати, то агентський договір вважається таким, що не відбувся. По-третє, банк-агент виступає у ролі резервного покупця. Спочатку емітент сам розміщує свої папери, але якщо не вдається продати весь випуск, то решту купує банк.
У ряді випадків обсяг нової емісії настільки великий, що один банк поодинці не може його викупити. Тому створюються емісійні консорціуми (пули, синдикати) із кількох банків.
