Разові заліки – Одноразові заліки, різновид розрахунків, заснованих на заліку взаємних вимог. Разові заліки особливо широко застосовувалися колишньому СРСР 1933-1987 гг.
Разові заліки поділяють на:
- багатосторонні (міжгалузеві, внутрішньогалузеві тощо);
- двосторонні (за зустрічними платежами двох підприємств чи організацій);
- групові, які можуть проводити банки на певну дату (кінець кварталу або року) для усунення взаємної простроченої заборгованості юридичних осіб, що утворилася, за розрахунками один з одним;
- міжгалузеві, що виробляються, як правило, один раз наприкінці року.
Разові заліки зазвичай застосовуються у випадках, коли взаємні вимоги носять лише випадковий характер, тобто. за відсутності між підприємствами постійних господарських зв’язків. При разових заліках взаємна заборгованість встановлюється на певну дату, яку і проводиться залік зустрічних вимог. Різниця, що утворюється, погашається боржниками шляхом списання відповідної суми з їх розрахункових рахунків, а в деяких випадках — за відсутності коштів — за рахунок спеціального розрахункового кредиту.
Розрізняють два основні види разових заліків залежно від кількості учасників:
- залік з участю двох підприємств;
- груповий залік.
У ринкових умовах вітчизняні підприємства та організації (включно з банками) можуть здійснювати разові заліки через клірингові палати (центри).
Основна перевага разових заліків – їхня простота та економічність (див. Кореспондентські відносини).
Разові заліки носять одноразовий характер і застосовуються зазвичай у тих випадках, коли вже утворилася більш-менш велика взаємна заборгованість, яку можна ліквідувати повністю або частково за допомогою взаємного погашення претензій. Однак відсутність регулярності знижує економічну ефективність разових заліків порівняно з взаємними розрахунками, що постійно діють.
