Рівень аудиторських гарантій — суб’єктивна оцінка аудитором надійності своєї думки щодо достовірності окремих сторін бухгалтерської звітності економічного суб’єкта з погляду користувача цієї бухгалтерської звітності.
Аудиторська організація зобов’язана досягти в ході аудиту прийнятної впевненості у надійності своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб’єкта у всіх суттєвих відносинах.
Оцінка необхідного рівня аудиторських гарантій надійності думки аудитора про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб’єкта має бути пов’язана з прийняттям аудитором, на основі свого професійного судження, рішення про характер та обсяг підлягаючих збору аудиторських доказів. При цьому слід виходити з того, що аудиторські докази повинні дати можливість аудиторській організації з прийнятною впевненістю зробити висновки щодо відсутності чи наявності у бухгалтерській звітності економічного суб’єкта спотворень, суттєвих з погляду розуміння зацікавленими користувачами результатів діяльності економічного суб’єкта.
Впевненість аудиторської організації у надійності висловлюваного думки про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб’єкта може бути абсолютної з огляду на наявність чинників, неминуче обмежують ефективність аудиту. До факторів, що впливають на рівень аудиторських гарантій, відносяться:
- обмеженість поінформованості аудиторської організації про діяльність економічного суб’єкта рамками досліджень, витрати на проведення яких необхідно утримувати в економічно прийнятних межах;
- присутність в аудиторській роботі неминучого елемента суб’єктивності у процесі прийняття аудитором рішень з урахуванням своїх професійних суджень, зокрема, щодо видів, обсягу і графіка аудиторських процедур;
- застосування в ході аудиту вибіркового підходу до здійснення перевірки через нераціональність її проведення суцільним порядком;
- використання аудиторської організацією, як основи для формування висновків та висновків, аудиторських доказів, які за своїм характером є поєднанням фактів та думок (наприклад, аудиторська організація може використовувати результати роботи залученого експерта (оцінювача, інженера, геолога тощо), що наводить у своєму висновку як об’єктивні дані про проведені дослідження, так і власні думки та висновки);
- схильність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю економічного суб’єкта властивим їм недолікам; відсутність непереборних перешкод для шахрайської змови з метою спотворення інформації;
- наявність невизначеності, пов’язаної з інтерпретацією та оцінкою деяких подій господарського життя, а також інших обставин, що унеможливлюють застосування виключно об’єктивних критеріїв як до складання бухгалтерської звітності, так і до оцінки її достовірності.
Вищезазначені фактори обмежують (рівнем прийнятної, а не абсолютної впевненості) рівень аудиторських гарантій у тому, що не існують будь-які інші (не виявлені в ході аудиту) обставини, що надають або здатні вплинути на бухгалтерську звітність економічного суб’єкта.
У ході проведення аудиту з об’єктивних і суб’єктивних причин не можна виключити ймовірність того, що можуть залишитися непоміченими спотворення в бухгалтерській звітності економічного суб’єкта, що також впливає на рівень аудиторських гарантій.
Якщо є ознаки можливих спотворень бухгалтерської звітності, то аудиторської організації слід збільшити обсяг своїх процедур, аби розсіяти чи підтвердити виниклі сумніви.