Ресурси (resources) – це поняття включається усе, що сприяє економічної діяльності: природні ресурси (наземні, копалини, підводні); людські ресурси, включаючи можливості та кваліфікацію; товари виробничого призначення, або вироблені людиною засоби виробництва; фінансові ресурси.
Особливе місце серед ресурсів суспільства займають економічні ресурси, які у своїй сукупності складають його економічний потенціал як здатність забезпечити максимально можливий рівень виробництва товарів та послуг. Вони поділяються на матеріальні, природні, трудові, інформаційні, грошово-кредитні та фінансові.
Матеріальні ресурси (засоби виробництва) включають засоби праці та предмети праці. Серед засобів праці визначальну роль грають знаряддя праці. Предмети праці (матеріали, що піддаються обробці) поділяються на два види.
Перший – речовини, які вперше відокремлюються працею від природи і перетворюються на продукт, наприклад, вугілля, руда. Другий – сирі матеріали, або сировина, речовини, що пройшли обробку.
Різновидом матеріальних ресурсів є вторинні матеріальні ресурси – матеріали та вироби, які після первісного використання можуть застосовуватися повторно у виробництві як вихідну сировину чи виріб. Основні джерела вторинних матеріальних ресурсів – відходи виробництва та споживання продукції.
Природні (природні) ресурси – частина всієї сукупності навколишнього людини природи (її об’єктів, процесів, умов), доступна від використання суспільством з задоволення матеріальних і духовних потреб. До природних ресурсів відносяться: земельні, водні, мінеральні, ресурси тваринного та рослинного світу, сонячна енергія, енергія припливів та відливів, внутрішньоземне тепло.
Природні ресурси поділяються на практично невичерпні (сонячна енергія, енергія припливів та відливів, вітру та геотермальна) та вичерпні (водні, земельні, лісові, мінеральні, ресурси тваринного та рослинного світу). Останні, у свою чергу, поділяються на відновлювані (ґрунт, вода, ліси, тваринний світ) та невідновлюваніДо яких відносяться, перш за все, поклади корисних копалин (нафта, вугілля, газ, залізні, мідні, олов’яні, ртутні, алюмінієві та інші руди).
У вітчизняній економічній літературі іноді виділяють як самостійний вид економічних ресурсів енергетичні ресурси як результат вибірки із природних та матеріальних ресурсів. Під енергетичними ресурсами розуміється сукупність носіїв енергії, що використовується в народному господарстві: вугілля, нафта та нафтопродукти, природний газ, торф, гідроенергія та електроенергія, а також вторинні енергоресурси (коксовий газ та інші).
Трудові ресурси – Частина населення, що володіє необхідним фізичним розвитком, розумовими здібностями, загальноосвітніми та професійними знаннями, практичним досвідом для заняття суспільно-корисною працею. Трудові ресурси принципово відрізняються від інших видів економічних ресурсів. Вони є визначальним та активним фактором суспільного виробництва.
Кордони працездатного населення встановлюються законодавством. Зміна чисельності трудових ресурсів безпосередньо визначається народжуваністю та смертністю населення, тривалістю освіти, співвідношенням чисельності осіб, які вступають у працездатний та переходять у пенсійний вік. Особливої ролі набуває інтелектуальний капітал – основа нових секторів економіки з інтенсивним використанням знань (knowledge based industries).
Інформаційні ресурси – сукупність відомостей, які у різних документах, звітах, масивах даних, одержуваних і накопичуваних у процесі практичної діяльності покупців, безліч використовуваних у громадському виробництві та управлінні (див. База даних). Належать до матеріальних відновлюваних ресурсів. У суспільстві інформаційні ресурси визначають економічну, політичну, військову міць їх власника.
Специфіка грошово-кредитних та фінансових ресурсів у тому, що вони опосередковують рух інших видів економічних ресурсів. Маючи загальну економічну основу, грошові, кредитні та фінансові ресурси розрізняються як за своєю сутністю, так і за функціональним призначенням.
Грошові (зокрема. валютні) ресурси – весь обсяг грошових коштів, виражених у національній, а також іноземній валюті, що конвертується, і джерела їх надходження на той чи інший період. Вони можуть бути у готівковій чи безготівковій формах, задовольняючи операційний чи спекулятивний попит, чи виступаючи як накопичень і заощаджень.
Кредитні ресурси є сукупність коштів, що у розпорядженні держави, господарюючих суб’єктів населення і використовуваних ними надання як позик за умов повернення, терміновості і платності. Опосередковують економічні відносини між кредитором та позичальником.
Фінансові ресурси – сукупність грошових доходів, накопичень і надходжень, що є у розпорядженні суб’єктів господарювання та держави у певному періоді та призначених на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та військових потреб, а також потреб державного управління. Фінансові ресурси утворюються у процесі розподілу та перерозподілу вартості ВВП та частини національного багатства. Вони є матеріальним носієм фінансових відносин. Використовуються у фондовій та нефондовій формах.
Частиною фінансових ресурсів є військово-фінансові ресурси, що формуються та використовуються з метою економічного забезпечення військових потреб. Кількісні параметри та структура військово-фінансових ресурсів знаходять відображення у військовому бюджеті (як частині бюджету) – військових бюджетних повноваженнях, асигнуваннях та видатках.
Іноді в економічній літературі виділяють зовнішні ресурси, які є валютні резерви, мережу зовнішньоторговельних зв’язків тощо. Їх виділяють в окремий клас, оскільки вони мають дуже широкі можливості заміщення внутрішніх ресурсів.
Ефективне використання ресурсів суспільства – аксіома розумного господарства. В умовах реформування вітчизняної економіки, вирішення завдань щодо її стабілізації та забезпечення національної безпеки, дбайливе ставлення до всіх видів ресурсів, їхнє раціональне використання стало нагальною проблемою.
