Рахунки бухгалтерського обліку (accounts) — спосіб угруповання, контролю, обліку та узагальнення руху коштів, господарських процесів та зобов’язань з метою отримання систематизованої інформації про господарську та іншу діяльність організації.
У зв’язку з двостороннім характером економічних зв’язків між об’єктами бухгалтерського обліку у процесі їх системного кругообігу та обумовлених ним господарських операцій рахунки бухгалтерського обліку мають двосторонню форму. Ліва сторона рахунку називається дебетом, права – кредитом. Рахунки, дані яких відображаються у балансі, називаються балансовими. Записи на рахунках бухгалтерського обліку починаються із відображення залишків (сальдо). Сальдо буває початковим (записується за рахунками початку звітного періоду — зазвичай місяці) і кінцевим (виводиться з урахуванням початкового сальдо і підсумків операцій із дебету і кредиту наприкінці звітний період). Сальдо записується на той самий бік рахунку, на якому воно відображається в бухгалтерському балансі, тобто кошти (актив балансу) – по дебету, зобов’язання (джерела) (пасив балансу) – за кредитом.
Таким чином, рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активніпризначені для обліку коштів, та пасивні — для врахування зобов’язань та джерел виникнення господарських коштів. Операції, що означають збільшення об’єкта обліку, записуються на бік рахунку, де враховується початкове сальдо, яке зменшення — на протилежний бік. У активних рахунках бухгалтерського обліку — запис за дебетом означає збільшення, за кредитом — зменшення, а пасивних — навпаки: запис за кредитом — збільшення, за дебетом — зменшення. Підсумки записів господарської операцій за звітний період (без урахування сальдо) називаються оборотами за рахунками. Вони бувають дебетовими та кредитовими. Кінцеве сальдо активних рахунків виводиться шляхом додавання до початкового сальдо суми дебетового обороту та віднімання суми кредитового обороту, сальдо пасивних рахунків – шляхом додавання до початкового сальдо суми кредитового обороту та віднімання суми дебетового обороту.
Відображення господарської операцій на рахунку бухгалтерського обліку проводиться за принципом подвійного запису, відповідно до якого та сама операція записується в однаковій сумі за дебетом одного та кредитом іншого рахунку. Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що виникає при відображенні господарських операцій за принципом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, А самі взаємопов’язані рахунки – кореспондуючими рахунками. Крім активних та пасивних існують активно-пасивні рахункиякі можуть мати сальдо як дебетове, так і кредитове або одночасно дебетове, і кредитове.
Цінності, що тимчасово перебувають у користуванні або у розпорядженні підприємства, що не належать йому та обліковуються в балансах інших організацій (орендовані основні засоби, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання або в переробку тощо), не підлягають відображенню в системі балансових рахунків і враховуються на позабалансових рахунках; на цих же рахунках ведеться облік умовних прав та зобов’язань, а також окремих господарських операцій, які не впливають на балансові статті. Принцип подвійного запису на позабалансові рахунки не поширюється.
За ступенем узагальнення об’єктів, що враховуються, рахунки бухгалтерського обліку поділяються на синтетичні (Призначені для узагальненого відображення у грошах відповідних видів господарських засобів або джерел) та аналітичні (Призначені для деталізованого відображення конкретних різновидів засобів або джерел). Аналітичні рахунки відкриваються у розвиток кожного синтетичного рахунку (до синтетичного рахунку «Матеріали» ведуться аналітичні рахунки за видами матеріалів, до синтетичного рахунку «Розрахунки з персоналом з оплати праці» — особові рахунки щодо кожного працівника тощо) та пов’язані з ним як частина з цілим. Для проміжних узагальнень аналітичних рахунків усередині синтетичного рахунку використовуються субрахунки.
Рахунки бухгалтерського обліку класифікуються за їх економічним змістом, призначенням та структурою. Систематизований перелік рахунків, які у бухгалтерському обліку, називається планом рахунків бухгалтерського обліку. У ньому наводяться назви та коди синтетичних рахунків та субрахунків, а також інструкція щодо їх застосування та кореспонденції рахунків. Уніфікований план рахунків всім організацій країни затверджується Міністерством фінансів, а банків — Національним банком. У межах затвердженого плану рахунків кожна організація відповідно до облікової політики приймає робочий план рахунків та розробляє Перелік аналітичних рахунків. Узагальнення та перевірка бухгалтерських записів у системі рахунків бухгалтерського обліку проводяться за допомогою оборотних відомостей.
