Позабіржовий («вуличний») ринок цінних паперів (over-the-counter market; OTC market) – неорганізований фондовий ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (переважно акцій компаній), угоди за якими не реєструються на біржі. Цей ринок характеризується вищим інвестиційним ризиком (оскільки багато котированих на ньому акцій не проходили процедуру лістингу на фондовій біржі або були в процесі цієї процедури відхилені до котирування на біржі), нижчим рівнем юридичної захищеності інвесторів, меншим рівнем їх поточної поінформованості тощо .п.
Позабіржовий ринок – це спосіб організації торгівлі на ринку цінних паперів по телефону та/або через електронні системи поза біржею та, як правило, за участю дилера. На позабіржовому ринку здійснюється торгівля більшістю акцій та державних, муніципальних та корпоративних облігацій.
Найбільший у світі позабіржовий ринок у США NASDAQ у середині 90-х років охоплював близько 1/3 всього вартісного обороту та переважна кількість акцій, що звертаються на ринку (близько 30 тис. випусків акцій, у т.ч. близько 5 тис. – в активному обороті).
У Великобританії позабіржовий ринок має другорядний характер, особливо після створення в 1987 р. при Лондонській фондовій біржі контрольованого ринку цінних паперів, що не котируються.
Позабіржовий ринок розвивається як альтернатива біржовому ринку. Менш жорсткі правила лістингу та торгівлі на позабіржовому ринку забезпечують доступ на нього нових випусків цінних паперів різних емітентів, цінних паперів невеликих (іноді також і великих) та венчурних компаній. Багато кредитно-фінансові інститути зазвичай обмежують обіг своїх цінних паперів позабіржовим ринком.
На відміну від завжди організованого біржового ринку, де цінні папери звертаються за жорсткими правилами біржі між ліцензованими професійними учасниками ринку, позабіржовий ринок може бути організованим і неорганізованим.
Організований позабіржовий ринок передбачає наявність жорстких правил і грунтується на комп’ютерних системах зв’язку, торгівлі та обслуговування, що об’єднують професійних посередників на єдиний комп’ютерний ринок. Прикладом організованого позабіржового ринку США є Автоматизована система котирувань Національної асоціації дилерів з цінних паперів (National Association of Securities Dealers’ Automated Quotations System, скорочено NASDAQ), яка називається «другим» ринком (перший ринок – біржовий) і передбачає кілька рівнів доступу до інформації, а також визначає вимоги до котируваних акцій (мінімум акцій в обігу, стандарти оголошеного капіталу та активів емітента, наявність не менше двох дилерів та ін.). ). У систему NASDAQ в 1997 було включено 5100 випусків різних акцій (в т.ч. 2900 найбільш торгованих – до Національної ринкової системи NASDAQ/NМS), хоча по торговому обороту у грошах ця система поступається Нью-Йоркської фондової біржі (при цьому в систему NASDAQ включена лише частина акцій, що знаходяться у позабіржовому обороті). «Третім» ринком США називається позабіржова торгівля цінними паперами, зареєстрованими на біржі. «Четвертий» позабіржовий ринок пов’язаний із прямою торгівлею великими партіями цінних паперів між інституційними інвесторами без посередників (система Instinet). Міжнародним організованим позабіржовим ринком є ринок єврооблігацій.
Неорганізований позабіржовий ринок (іноді його називають традиційним або вуличним ринком на противагу електронному комп’ютеризованому ринку) охоплює решту угод (і способи їх організації). Зазвичай, визначення умов угод та його укладання відбуваються безпосередньо між учасниками ринку з урахуванням прямих переговорів. Наприклад, у США в так званих «рожевих листах» щодня публікується інформація про котирування акцій, а в так званих «жовтих листах» – корпоративних облігацій, що продаються на позабіржовому ринку.
