Світові фінансові центри та їх роль у розвитку фінансових ринків
В останній чверті XX – на початку XXI ст. намітилася тенденція до посилення концентрації фінансових операцій у рамках міжнародних та регіональних фінансових центрів. Світові фінансові центри (МФЦ) функціонують як міжнародний ринковий механізм, який є засобом управління світовими фінансовими потоками. Це центри зосередження банків та спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції, угоди з цінними паперами, дорогоцінними металами, похідними фінансовими інструментами.
Крім того, світові фінансові центри поступово перетворюються на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що мають значний кредитний потенціал, здатний акумулювати та розподіляти значні інвестиційні ресурси по всьому світу. Провідні позиції в МФЦ займають фірми, які обслуговують потреби емітентів і позичальників, кредиторів та інвесторів, у тому числі юридичні та аудиторські фірми, а також управлінські консультанти (Ernst and Young Global Limited, Deloitte Touche Tohmatsu та ін.). Крім того, МФЦ залучають широке коло фахівців (експертів із порівняльного економічного та юридичного аналізу та ін.), які займаються аналізом стану та перспектив світового господарства та економіки країн світу. Зростає значення аналітичних центрів,
В останні роки однією з основних функцій світових фінансових центрів стає вироблення та реалізація, спільно з міжнародними фінансовими організаціями та провідними західними державами, довгострокової стратегії зміцнення та розширення світової фінансової системи, що склалася наприкінці XX століття. Розробляються правила гри на фінансових ринках, модифікується інституційно-правова система діяльності фінансових інститутів для забезпечення максимально вільного доступу до ринків фінансових послуг.
Узагальнюючи вищесказане, світовий фінансовий центр це:
- центр зосередження спеціалізованих кредитно- фінансових інститутів та банків, які здійснюють міжнародні операції у валютній, фінансовій та кредитній сфері, угоди із золотом та цінними паперами;
- місце, де різні фінансові інститути сходяться реалізації фінансового посередництва, що має міжнародний характер;
- місто як великий учасник укладання угод з активами на світовому ринку;
- чинний міжнародний ринковий механізм, що є як управління світовими фінансовими потоками.
МФЦ можна назвати синонімом поняття офшорного фінансового центру, що характеризується мінімальним втручанням або повним невтручанням держави в діяльність бізнесу, що має фінансовий або правовий характер. Ця інтерпретація виникла внаслідок того, що найчастіше операції кредитних установ здійснюються з іноземними компаніями, зареєстрованими в країні розташування центру, що залучає іноземний капітал на безподатковій основі. Прикладом офшорних фінансових центрів прийнято вважати Гонконг, Сінгапур, острови Джерсі, Гернсі, Мен тощо.
Функції світових фінансових центрів
- Вироблення та реалізація довгострокової стратегії зміцнення та розширення світової фінансової системи, що склалася наприкінці XX століття.
- Розробка умов проведення операцій на фінансових ринках, модифікація інституційно-правової системи діяльності фінансових інститутів задля забезпечення максимально вільного доступу до ринків фінансових послуг.
- Управління міжнародною заборгованістю, реструктуризація міжнародних боргів в такий спосіб, щоб забезпечити перспективи майбутніх платежів, а також надходження максимально можливого обсягу поточних платежів.
- Регулюючі органи національного рівня виробляють узгоджені заходи з метою впливу на поточну ситуацію та координують діяльність із формування нового світового фінансового порядку.
Чинники формування світових фінансових центрів
До формування міжнародних фінансових центрів так чи інакше призводять процеси фінансової лібералізації та глобалізація фінансових ринків. Учасники фінансової сфери обирають місце ведення свого бізнесу та здійснення угод виходячи з різних критеріїв.
Можна виділити набір певних факторів, які роблять те чи інше місто успішним фінансовим центром.
Доступ до міжнародних фінансових ринків. Варто зазначити, що єдності щодо визначення «доступу до міжнародного ринку» серед аналітиків немає. Хоча більшість із них дотримуються думки про те, що ця умова безпосередньо не означає географічної близькості компаній до самих торгових майданчиків, хоча фінансові інститути, як і раніше, намагаються мати свої представництва поруч із торговими майданчиками. Наявність значного ринку передбачає функціонування хоча б однієї великої торгової системи. В даний час великі компанії все більше вважають за краще проводити публічне розміщення на азіатських ринках, а для приватного розміщення, як і раніше, привабливі американські позабіржові ринки.
Міжнародний лістинг цінних паперів. Ця вимога, по-перше, відображає можливість включення цінних паперів іноземних компаній до лістингу національного організатора торгівлі на ринку цінних паперів. По-друге, цю вимогу можна характеризувати як активність компаній тієї чи іншої країни щодо включення своїх цінних паперів до лістингу організаторів торгівлі на ринку цінних паперів в інших країнах.
Досвід проведення громадських розміщень. Відсутність практики та нормативно-правової бази проведення публічного розміщення в умовах популярності даного механізму залучення фінансових ресурсів істотно знижує привабливість фінансового центру.
Надійність банківської системи. Про надійність банківської системи загалом та конкретних банків можна судити з присвоєння їм рейтингу міжнародними рейтинговими агентствами, який є орієнтиром для інвесторів та центральних банків різних країн.
Присутність країни міжнародних кредитних організацій. Доступ до закордонних банків збільшує потенційні кредитні ресурси для компаній та домогосподарств, покращує якість фінансових послуг, сприяє підвищенню ефективної діяльності банків-резидентів на тлі посилення конкуренції у банківській сфері. Сукупний вплив всіх цих факторів залежить від ситуації у політичній, інституційній та банківській сферах. Так, у Лондоні приблизно з 500 банків 250 є іноземними, у Гонконгу понад 80% усіх кредитних установ є нерезидентами.
Стійка позиція міжнародному валютному ринку. З одного боку, це наявність у країні необхідних валютних резервів, з другого — функціонування валютного ринку. Оскільки міжнародний фінансовий центр приваблює безліч зарубіжних учасників фінансового ринку, то існування валютного ринку продиктовано переважно необхідністю здійснювати фінансові угоди, як в іноземній, так і в національній валюті. Позицію міжнародного фінансового центру на валютному ринку можна характеризувати обсягом торгів валютою.
Формування правового середовища. Існування правового середовища передбачає наявність певного рівня особистої довіри, формування моделі поведінки учасників фінансового процесу, а також практики застосування санкцій у разі порушення законодавства. Крім цього, необхідна надійна судова система, яка користується довірою учасників ринку. Одним із ключових напрямів у рамках створення правового середовища є боротьба з відмиванням грошей та злочинами у фінансовому секторі. Контроль за розкриттям інформації є гарантією прозорості учасників фінансової сфери, а відповідно, і підвищує якість фінансового ринку. Наприклад, дуже жорсткі вимоги до розкриття інформації пред’являє Комісія з цінних паперів та бірж США.
Фінансова конфіденційність. У цьому випадку фінансова конфіденційність передбачає заборону на розголошення з боку банківських службовців інформації, що стосується клієнтів банку або третіх осіб. При цьому представники банків наголошують на тому, що «бенефіціаром банківської таємниці» є сам клієнт, а не банк, і що банк ретельно відстежує діяльність своїх клієнтів.
Податковий режим щодо компаній та фізичних осіб. Як показують приклади швидкого формування азіатських фінансових центрів, приваблива система оподаткування має більший первинний ефект, ніж розвиток банківської діяльності чи ринку цінних паперів. Привабливість податкового режиму визначається як податковим навантаженням, а й рівнем складності податкової системи.
Найбільші фінансові центри світу
Існують різні класифікації фінансових центрів світового значення. Виділяють центри: глобальні (Нью-Йорк, Лондон, Токіо), зональні (Сінгапур, Гонконг, Париж, Лос-Анжелес) та регіональні (Сідней, Чикаго, Сан-Франциско, Даллас, Майамі, Гонолулу).
Нью Йорк
Нью-Йорк протягом тривалого часу залишається найбільшим світовим фінансовим центром. Нью-Йоркська фондова біржа вже з кінця 30-х років. ХІХ століття служила своєрідним барометром економічного розвитку. За минулі десятиліття XX століття значення Нью-Йорка як фінансової столиці світу помітно зміцнилося. У 1980-ті роки. тут розміщувалися центральні офіси найбільших фінансових корпорацій, банки, фондові біржі, страхові компанії, установи науки та культури. Тут базуються головні офіси корпорацій, що входять до списку 500 найбільших компаній. Своєю присутністю та проведенням активних операцій на фінансових ринках та ринках нерухомості ці інститути перетворили Нью-Йорк на найбільший світовий центр фінансових послуг, що за показниками концентрації великого бізнесу обґрунтовано ставить Нью-Йорк на перше місце у США. В даний час Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі за обсягом операцій з акціями, що здійснюються. Там проводяться найбільші IPO у світі. Так, 21 вересня 2014 року IPO китайського інтернет-гіганта Alibaba Group Holding Ltd. стало найбільшим в історії. Капіталізація Alibaba у результаті досягла 231,4 млрд доларів, перевищивши ринкову вартість соцмережі Facebook, інтернет-рітейлера Amazon та банку JPMorgan Chase. Попереднім лідером за обсягом IPO був Agricultural Bank of China – 22 млрд доларів у 2010 році, а поріг IPO у 20 млрд доларів переступали лише ще три компанії – китайський банк ICBC, страховик AIA Group та автомобільний концерн GM. Весь топ-3 найбільших IPO тепер складається із китайських компаній. 21 вересня 2014 року IPO китайського інтернет-гіганта Alibaba Group Holding Ltd. стало найбільшим в історії. Капіталізація Alibaba у результаті досягла 231,4 млрд доларів, перевищивши ринкову вартість соцмережі Facebook, інтернет-рітейлера Amazon та банку JPMorgan Chase. Попереднім лідером за обсягом IPO був Agricultural Bank of China – 22 млрд доларів у 2010 році, а поріг IPO у 20 млрд доларів переступали лише ще три компанії – китайський банк ICBC, страховик AIA Group та автомобільний концерн GM. Весь топ-3 найбільших IPO тепер складається із китайських компаній. 21 вересня 2014 року IPO китайського інтернет-гіганта Alibaba Group Holding Ltd. стало найбільшим в історії. Капіталізація Alibaba у результаті досягла 231,4 млрд доларів, перевищивши ринкову вартість соцмережі Facebook, інтернет-рітейлера Amazon та банку JPMorgan Chase. Попереднім лідером за обсягом IPO був Agricultural Bank of China – 22 млрд доларів у 2010 році, а поріг IPO у 20 млрд доларів переступали лише ще три компанії – китайський банк ICBC, страховик AIA Group та автомобільний концерн GM. Весь топ-3 найбільших IPO тепер складається із китайських компаній. Попереднім лідером за обсягом IPO був Agricultural Bank of China – 22 млрд доларів у 2010 році, а поріг IPO у 20 млрд доларів переступали лише ще три компанії – китайський банк ICBC, страховик AIA Group та автомобільний концерн GM. Весь топ-3 найбільших IPO тепер складається із китайських компаній. Попереднім лідером за обсягом IPO був Agricultural Bank of China – 22 млрд доларів у 2010 році, а поріг IPO у 20 млрд доларів переступали лише ще три компанії – китайський банк ICBC, страховик AIA Group та автомобільний концерн GM. Весь топ-3 найбільших IPO тепер складається із китайських компаній.
Традиційне домінування Нью-Йорка та США загалом на світових фінансових ринках виявилося підірваним на початку XXI століття внаслідок низки факторів. З одного боку, відбулася деяка втрата конкурентних переваг через американське законодавство, зокрема закон Сарбейнса-Окслі (Sarbanes-Oxley Act), який був прийнятий в 2002 р. на хвилі корпоративних скандалів у США, коли багато великих компаній було викрито у фальсифікації звітності. Головною метою закону був захист акціонерів, для чого встановлювалися жорсткі правила контролю за фінансовою звітністю компаній. Наслідком цього стали підвищені витрати та підвищені ризики для іноземних компаній при виведенні своїх паперів на Нью-Йоркську фондову біржу, що спричинило часткову переорієнтацію іноземних емітентів на європейські біржі.
З іншого боку, конкуруючі зі США за фінансові потоки розвинені країни, що розвиваються, робили цілеспрямовані кроки щодо підвищення привабливості своїх ринків для іноземних інвесторів, емітентів та посередників шляхом проведення лібералізації регулювання, вдосконалення своїх правових систем та налагодження сучасної інфраструктури. Через менші юридичні складнощі ведення бізнесу та більш привабливих умов нові фінансові потоки відтягують на себе частину фінансових потоків із США та набувають все більшої ваги у фінансовому світі.
У Нью-Йорку зосереджено понад 2/3 всіх активів іноземних банків, які у США. При цьому, іноземні банківські структури абсолютно домінують.
Лондон
У XX столітті Лондон, ставши центром світової торгівлі, раніше інших європейських міст перейшов до економіки, що базується на розвитку сфери послуг. Це сталося після Другої світової війни та обумовлюється такими факторами:
- становище Лондона, як колишньої столиці Британської імперії, дозволило зберегти тісні відносини зі США та різними країнами Азії, а центральне географічне положення сприяло тому, що Лондон став хіба що «мостом» між цими регіонами;
- британська правова система стала своєрідним стандартом для міжнародних угод, оскільки її було прийнято в колишніх колоніях — Північній Америці, Австралії, Азії, включаючи Гонконг, Сінгапур, а тепер і Шанхай;
- англійська мова стала засобом міжнародного ділового спілкування;
- відносно низькі податки, особливо для іноземців, які звільняються від податків на свій дохід в інших країнах, сприятливе середовище для бізнесу, ліберальний місцевий уряд, оскільки він обирається не населенням, а представниками ділових кіл.
Перетворення Лондона на фінансову столицю світу сприяв і ухвалений 1986 р. закон, який лібералізував ринок цінних паперів, а однією з найважливіших подій цього стала комп’ютеризація Лондонської фондової біржі, названа “Big Bang” 1986 («Великий стрибок 1986»).
У Лондоні розташовуються понад половина зі 100 найбільших британських компаній (за класифікацією Лондонської фондової біржі — FTSE — і понад 100 із 500 найбільших компаній Європи мають свої штаб-квартири в Центральному Лондоні).
Лондон фактично лідирує за низкою фінансових показників. На нього припадає 70% вторинного ринку облігацій та майже 50% ринків деривативів, близько 50% світової торгівлі акціями іноземних компаній, 20% міжнародного банківського кредитування. Близько 80% інвестиційних та банківських операцій проходить через Лондон, а також приблизно 90% світової торгівлі основними металами.
Лондонський Сіті є найліквіднішим спотовим ринком золота та світовим кліринговим центром міжнародної торгівлі золотом. Майже 80% європейських хедж-фондів управляються з Лондона. Лондон є лідером і за таким показником, як присутність іноземних банків — їхня кількість тут у 2 рази більша, ніж у Парижі та Франкфурті-на-Майні в сукупності. Сукупна ринкова частка іноземних філій та відділень на банківському ринку перевищує 50%. На її частку припадає 24% кількості та 77% усіх активів іноземних банківських філій у країнах ЄС, а серед філій банків країн, що не входять до ЄС, ці цифри становлять відповідно 50 та 84%.
Токіо
Процес інтернаціоналізації (або «глобалізації») економіки Японії виник на основі взаємозв’язку державної промислової політики з фінансовими інститутами та розвивається «закритими» для зовнішнього проникнення владними структурами великого національного бізнесу, політиків, бюрократії.
Японські корпорації за допомогою самостійного керівництва, фінансування та певної координації діяльності з боку держави є домінуючими дійовими особами у всьому східноазіатському регіоні. На відміну від американського стилю домінування за допомогою прямих іноземних інвестицій, японський капітал часто контролює великі ділові сфери побічно, шляхом ліцензування технологій або контролю вантажоперевезень та доступу до ресурсів.
Токіо має суттєві особливості як світового міста, так і МФЦ, на відміну від подібних інститутів на Заході. Токіо — це насамперед національний центр базування японських ТНК глобальної дії, у формуванні якого політика держави відіграє визначальну роль.
Знаходження в Токіо найбільших світових компаній та банків швидше випливає з успішної діяльності японських компаній, ніж є наслідком того, що місто залучало компанії з інших країн.
Спочатку Токіо формувався, передусім, як регіональний центр промислових технологій, що створює сприятливі умови у розвиток деяких галузей промисловості. У процесі інтернаціоналізації японської економіки було поставлено мету створення регулюючої основи реструктурування Токіо як світового міста з фінансовим центром, відповідним викликам глобалізації.
Міжнародні фінансові центри Китаю
Одним із напрямків міжнародної фінансової стратегії Китаю є створення в Шанхаї міжнародного фінансового та торговельного центру.
Перетворення Шанхаю на світовий фінансовий центр було проголошено вже відносно давно, але лише у березні 2009 р. Держрада КНР прийняла рішення прискорити цей процес, ухваливши в основному завершити його до 2020 р. Китай вперше підняв планку координаційного механізму у справі створення МФЦ на державний рівень, заявивши про рівну стратегічну важливість розвитку світової торгівлі та фінансового центру.
Користуючись державною підтримкою та власними перевагами, Шанхай позиціонував себе як фінансовий центр на материку протягом останніх 30 років реформи та політики відкритості. У 1990 р. перша фондова біржа з’явилася саме у Шанхаї; 1991 р. 6 іноземних банків прийшли на китайський ринок і вперше після реформи відкрили свої філії в Шанхаї. Потім один за одним у Шанхаї були засновані Китайський Валютний Торговий Центр (1994 р.), Шанхайська Ф’ючерсна Біржа (1999 р.), Китайська Золотовалютна Біржа (2002 р.), штаб-квартири другого центрального банку (2005 р.) та Китайська фінансова. Ф’ючерсна біржа (2006 р.). На цей час у Шанхаї базувалося понад 850 фінансових підрозділів, серед яких 375 належали іноземцям, включаючи штаб-квартири національних комерційних банків та компаній, які займаються цінними паперами, понад 30 компаній управління фондами кредитних компаній та компаній з управління страховими активами. До кінця 2007 р. загальні активи фінансових установ у Шанхаї досягли 6,9 трильйона, що становить 12% ВВП країни.
Статус Шанхаю як фінансового центру на материковому Китаї також зумовлений його зростаючою потужністю. У 2007 р. обсяг угод на Шанхайській фондовій біржі досяг 30,5 трлн юанів, посівши друге місце після Японії в Азії та шосте місце у світі. Тим часом баланс облігацій у обігу Китайського Валютного Торгового Центру досяг 3 трлн юанів, посівши сьоме місце у світі. Оборот каучуку та міді на Шанхайській Ф’ючерсній Біржі досяг 8,7 і 10,1 трлн юанів, тим самим поставивши Китай на перше та друге місця на світовому ринку відповідно. У тому ж році пряме фінансування на фінансовому ринку Шанхаю становило 25% загального обсягу державного фінансування.
Хоча Шанхай набуває нового статусу фінансового центру Китаю, він поки що не дотягує до рівня міжнародного фінансового центру. Це можна побачити на прикладі Гонконгу, міжнародного фінансового центру Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Фінансовий ринок у Гонконгу забезпечує своїми послугами весь світ. В даний час Гонконг є сьомим найбільшим торговим центром та четвертим найбільшим ринком золота, а також п’ятою найбільшою валютною біржею та торговим центром фінансових деривативів, де середній щоденний обсяг продажу валюти та фінансових деривативів становить 5% та 6% від продажів на світовому ринку відповідно. Насправді Гонконг має більшу конкурентоспроможність як міжнародний фінансовий центр, ніж інші азіатські ринки. Як світовий фінансовий центр, на думку вже не тільки китайських,
Гонконг є провідним МФЦ Китаю внаслідок таких переваг, як:
- Гонконг має гнучку систему регулювання фінансового ринку, що відповідає міжнародним стандартам. Головні регулюючі установи, такі як Грошово-кредитне управління та SFC, можуть легко адаптуватися до змін на ринку та постійно переглядати, видозмінювати та вдосконалювати першочергові правила та норми;
- по-друге, надійна правова система та вільний ринок сприяють чесній конкуренції, що приваблює величезну кількість іноземних фінансових установ. Низька податкова ставка та спрощений податковий режим забезпечують велику автономію та інноваційні можливості, тому фінансова індустрія Гонконгу розвивається енергійними та вельми прогресивними темпами;
- Гонконг має велику кількість кваліфікованих кадрів. Наприклад, він має близько 3 тис. висококваліфікованих фінансових аналітиків, посідаючи друге місце. Крім того, маючи в наявності 25 тис. професійних аудиторів та понад 6 тис. юристів, Гонконг має міцну базу фінансових талантів.
Разом з тим, не можна оминути сторони фактори, що посилюють економічний потенціал Шанхая і сприяють процесу перетворення міста на фінансовий центр міжнародного рівня. До них слід віднести хороше географічне розташування, щодо розвинену економіку та інфраструктуру. Шанхайський регіон приносить 25% національного ВВП і дає 38% обсягу зовнішньої торгівлі, залучає 40% загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Одним словом, розташовуючись у серці дельти Янцзи і примикаючи до материкового Китаю, Шанхай має величезні можливості для розвитку фінансової індустрії.
Рейтинг світових фінансових центрів
| Город | Місце | Опис |
|---|---|---|
| Лондон | 1 | Лідерство більш як по 80% показників. Плюси: співробітники, доступ до ринків (ЄС, Східна Європа, Росія, Близький Схід), фінансове регулювання. Проблеми: ставки податку на прибуток, транспортна інфраструктура, операційні витрати |
| Нью Йорк | 2 | Лідерство більш як по 80% показників. Плюси: співробітники та ринок США. Мінуси: фінансове регулювання, зокрема, закон Сарбейнса-Окслі 30 липня 2002 р. Президент Буш підписав Закон Сарбейнса-Окслі (англ. Sarbanes-Oxley Act), який є однією з найзначніших подій щодо зміни федерального законодавства США щодо цінних паперів за останні 60 років. Закон значно посилює вимоги до фінансової звітності та процесу її підготовки — результат численних корпоративних скандалів, пов’язаних з несумлінними менеджерами великих корпорацій |
| Гонконг | 3 | Успішний регіональний центр. Відмінні результати з більшості показників, зокрема у регулюванні. Високі витрати не знижують конкурентоспроможність. Реальний кандидат на перетворення на глобальний фінансовий центр |
| Сінгапур | 4 | Сильний центр з більшості показників, зокрема регулювання банківського сектора. Мінуси: загальна конкурентоспроможність. Другий найбільший фінансовий центр Азії |
| Цюріх | 5 | Сильний спеціалізований центр. Ніша – обслуговування багатих клієнтів (private banking) та управління активами. Мінуси: невеликий пул професіоналів та невисока загальна конкурентоспроможність |
| Франкфурт-на-Майне | 6 | Сильний центр з більшості показників, зокрема регулювання банківського сектора. Місце, де розміщена Штаб-квартира Європейського Центрального Банку |
Тенденції розвитку світових фінансових центрів та світових фінансових ринків
Тенденціями розвитку світових фінансових центрів останніх є: консолідація фінансових центрів. Серед фахівців існує думка, що Нью-Йорк, Лондон і Гонконг перетворюються на єдиного глобального гравця із загальними правилами регулювання; посилення ролі регіональних центрів Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки, які прагнуть перерозподілу сфер впливу; розвиток інформаційно-аналітичних та консультаційних функцій. В основних фінансових центрах розміщені відомі управлінські консультанти – компанії McKinsey, Ernst and Young Global Limited, Deloitte Touche Tohmatsu та ін; поява нової функції з управління міжнародною заборгованістю та її реструктуризацією.
Індикаторами розвитку фінансової системи у тому чи іншому регіоні, що дозволяють ідентифікувати їх як світові фінансові центри, є показники фондового, банківського, страхового ринків, інвестиційної активності загалом, ступеня освоєння нових інструментів управління фінансовими ресурсами та залучення регіону до глобальних фінансових потоків.
Основні тенденції, характерні сучасному етапу розвитку світової фінансової системи та фінансово-кредитних інститутів:
- збільшення обсягів діяльності фінансових інститутів, пов’язане з розширенням спектра виконуваних ними операцій;
- надання банками послуг універсального характеру (управління портфелем, страхові, депозитні послуги тощо);
- концентрація фінансового капіталу у провідних фінансових інститутах, що домінують на національних та зарубіжних ринках;
- зниження інформаційної асиметрії на ринку капіталу, завдяки розвитку мережі Інтернет та стрімкому прогресу інформаційних технологій;
- посилення позицій інституційних інвесторів (страхових компаній, пенсійних фондів та інститутів колективного інвестування), які є провідними учасниками процесу портфельних інвестицій;
- трансформація ролі різних інститутів у системі фінансового посередництва;
- посилення процесів консолідації регіональних фондових бірж у вигляді активізації їхньої взаємодії на міжнаціональній основі;
- тенденція мегарегулювання, що полягає в організації служби фінансового нагляду за учасниками фінансового ринку, діяльність яких належить до банківської, страхової чи інвестиційної.
Ці зміни призводять до зниження фрагментації світового фінансового ринку, зникнення виражених відмінностей між функціями банківських та небанківських фінансових організацій.
