Податковий облік (tax accounting) – система збору, фіксації та узагальнення інформації для визначення податкової бази з податків на основі первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого податковим законодавством.
Податковий облік здійснюється з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку з метою оподаткування господарських операцій, здійснених платником податків протягом звітного (податкового) періоду, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за правильністю обчислення та сплати до бюджету податків.
Податковий облік застосовується, якщо податковим законодавством передбачено порядок угруповання та обліку об’єктів та господарських операцій, відмінний від порядку угруповання та відображення у бухгалтерському обліку, встановленого правилами бухгалтерського обліку. Традиційне уявлення про оподаткування як різновид бухгалтерської діяльності перестало відповідати фактичному стану речей, що викликане вдосконаленням системи оподаткування та ускладненням розрахунку деяких податків.
Ведення податкового обліку дозволяє державі повною мірою виконати фіскальні завдання у випадках, коли інформації, отриманої внаслідок ведення бухгалтерського обліку, недостатньо і коли необхідно визначити податкові зобов’язання для осіб, ведення бухгалтерського обліку для яких не обов’язково.
Положення та норми, що регламентують порядок та умови податкового обліку, містяться у податковому законодавстві, при цьому положення, що належать до податкового обліку, мають суворо обмежене застосування, коли здійснюється розрахунок того чи іншого податкового показника. Предметом податкового обліку у загальному вигляді виступає і невиробнича діяльність підприємства, внаслідок якої у платника податків виникають зобов’язання щодо обчислення та/або сплати податку.
Для виконання завдань та функцій податкового обліку податкове законодавство визначило спеціальні прийоми та способи (категоріальні, змістовні, формально-технічні), що у сукупності утворюють взаємопов’язану методологію податкового обліку. Виділяють такі основні методи:
- введення спеціальних обліково-податкових показників та понять, які на підставі даних бухгалтерського обліку використовуються виключно для цілей оподаткування (інакше кажучи, формування у податковому обліку понятійного апарату, за допомогою якого він і реалізується як самостійна галузь системи фінансових відносин, при розумінні того, що багато обліково -Податкові показники так чи інакше зумовлені даними бухгалтерського обліку, тобто формуються при прямому чи непрямому його використанні);
- встановлення спеціальних правил формування обліково-податкових показників, відмінних від бухгалтерських обліково-фінансових методик (наприклад, у податковому законодавстві встановлено спеціальний порядок для розрахунку спеціальної «податкової» собівартості, що використовується виключно для визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню);
- визначення способу обліку формування податкової бази;
- інтерпретація та тлумачення деяких загальноприйнятих положень виключно для цілей оподаткування (податкове законодавство дає власні тлумачення деяким явищам з інших галузей знань (права, економіки, бухгалтерського обліку та інших), які за своїм змістом не співпадають із загальноприйнятими; наприклад, з економічної точки зору, є будь-яка діяльність із забезпечення просування товару від виробника до споживача (комісія, доручення, агентування, просте брокерство, оптовий перепродаж, роздрібна торгівля), однак для цілей оподаткування посередницькою вважається лише діяльність підприємства, що виступає у ролі комісіонера чи повіреного у договорі комісії чи доручення) ;
- встановлення податкового дисконту (податковим дисконтом визнається поправка, яку з метою оподаткування платник податків збільшує свої отримані доходи); у сучасному податковому обліку застосовується при розрахунку оподатковуваного обороту податку на додану вартість, платежів з податку на прибуток організацій, за акцизами, з податку на доходи фізичних осіб);
- визначення кожного виду податку свого податкового періоду;
- встановлення спеціальних податкових регістрів та іншої податкової документації (документації з метою оподаткування, яка фіксує процес нарахування податку, суму, а також розмір податкового зобов’язання).
До податкової документації відносять:
- звітно-розрахункову податкову документацію;
- супутню податкову документацію;
- аналітичні регістри податкового обліку, сповіщення.
Особливість податкової документації – у відсутності спеціальних первинних податкових документів: основою ведення податкового обліку служать первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. У звітно-розрахунковій документації (податкові розрахунки та декларації) фіксується сума податкового зобов’язання.
Податкові розрахунки – спеціалізовані типові форми, у яких платник податків відображає основні податково-розрахункові показники та розраховує суму податкового зобов’язання. Практично по кожному виду податку розробляється розрахунковий документ, який подається податковим органам у порядку, встановленому законодавством (для податку на додану вартість – розрахунок (податкова декларація) з ПДВ; для податку на доходи фізичних осіб – декларація про доходи, отримані у календарному році; податку землю – зведений розрахунок земельного податку тощо.).
У звітно-розрахунковій документації відображаються терміни, податкова база, пільги, сума податку тощо; порядок заповнення податкових розрахунків може бути передбачений як у самих розрахунках, і у додатках до них. Документація підписується директором та головним бухгалтером (декларація про сукупний річний доход – фізичною особою) та здається до податкової інспекції за місцем знаходження (або проживання) платника податків.
За неподання або несвоєчасне подання до податкового органу розрахункових документів передбачено штраф.
Супутня документація – документи, що містять неосновні дані, необхідні для обчислення податку, які обґрунтовують та розшифровують дані податкових розрахунків. Відповідальність за неподання супутніх документів податковим законодавством не передбачається, за деякими винятками.
Аналітичні регістри податкового обліку для визначення податкової бази є документами для ведення податкового обліку на підприємстві: інформація, що міститься у первинних документах бухгалтерського обліку та необхідна для відображення у податковому обліку, повинна накопичуватися та систематизуватися у регістрах податкового обліку, узагальнюватися за певний податковий період та переноситися у податкові розрахунки.
Повідомлення податкових органів – документи, що вручаються (надсилаються) податковими органами платникам податків та містять відомості про термін та розмір податку, який необхідно сплатити. Такі повідомлення надсилаються фізичним особам, які сплачують податок на доходи, земельний податок, податок на майно та ін. Повідомлення надсилається також представництву іноземної юридичної особи щодо сплати податку на прибуток. Податкові інспекції також мають власну податкову документацію, порівняно з бухгалтерським обліком, що має тривалу історичну традицію та усталені прийоми та методи, знаходиться на стадії становлення та вдосконалюється разом із податковою системою, що розвивається.
