Податкові пільги

Податкові пільги (tax exemptions) – надана податковим законодавством виключна можливість повного чи часткового звільнення від сплати податку за наявності об’єкта оподаткування, і навіть інше пом’якшення податкового навантаження для платника податків.

Податкові пільги – найважливіший елемент будь-якого податку, має винятковий характер, тобто. податкова пільга має на увазі, що поряд із загальним порядком оподаткування існує і спеціальний, у результаті якого розмір податкових вилучень для платника зменшується або збільшується.

Мета податкових пільг – скорочення податкового зобов’язання платника податків, рідше – відстрочка чи розстрочка платежу, що зрештою побічно також призводить до скорочення податкових зобов’язань (відстрочення чи розстрочення платежу можна як фактичне надання безкоштовного чи пільгового кредиту).

Податкові пільги різняться за механізмом впливу. Залежно від того, на зміну якого елемента структури податку (предмета (об’єкта) оподаткування, податкової бази чи окладної суми) спрямовано пільгу, податкові пільги поділяють на три групи:

1. податкові вилучення;
2. податкові знижки;
3. податкові кредити

Під податковим кредитом розуміють пільги, створені задля зменшення податкової ставки чи окладної суми. Окладна сума (валовий податок) визначається множенням числа одиниць оподаткування, які входять у податкову базу, на ставку (ставки) податку. Для розкладних податків, розмір яких визначається шляхом розкладання між платниками податків загальної суми, сума окладу існує як задана величина. Поняття «кредит» умовно, в повному обсязі види податкового кредиту повернуті і надаються за плату. Ознаки кредиту (терміновість, повернення, платність) притаманні лише інвестиційному податковому кредиту.

Існують умовно-поворотні, але безплатні податкові кредити. Наприклад, малим підприємствам у деяких галузях економіки надається право на звільнення від сплати податку за умови збереження ними певного виду діяльності у певний період. За порушення умов податкова пільга скасовується і податок протягом період діяльності сплачується повному обсязі.

Форми надання податкового кредиту:

• зниження ставки;
• скорочення окладної суми (валового податку), повне звільнення з податку певний період (податкові канікули);
• відстрочення або розстрочення сплати податку;
• повернення раніше сплаченого податку або його частини (податкова амністія);
• залік раніше сплаченого податку (широко використовується з метою уникнення подвійного оподаткування);
• заміна сплати податку (частини податку) натуральним виконанням (цільовий податковий кредит).

Цільовий податковий кредит – пільга, що надається місцевими органами влади в межах суми податку, що зараховується до місцевих бюджетів, платнику податків у разі виконання ним особливо важливого замовлення соціально-економічного розвитку території або надання особливо важливих послуг населенню даної території. Для отримання цієї податкової пільги платник повинен укласти податкову угоду з місцевою адміністрацією, яка потім підлягає затвердженню місцевим органом влади під час розгляду відповідного бюджету.

Податковий кредит знаходить широке застосування, т.к. він безпосередньо скорочує податкове зобов’язання платника податків, тоді як вилучення та знижки лише побічно скорочують окладну суму. Крім того, податковий кредит більше, ніж інші податкові пільги, враховує майновий стан платника податків: однаковий у кількісному вираженні податковий кредит зберігає більшу частку доходу платнику з нижчими доходами.

Існує інший підхід до класифікації податкових пільг. Залежно від суб’єктів та елементів податкового виробництва виділяють чотири групи податкових пільг, що надаються:

1. по об’єкту (вилучення, знижки);
2. за ставками (зниження ставки);
3. за термінами сплати (відстрочення сплати, податковий кредит);
4. за окремими суб’єктами (комбінація перерахованих пільг, податкові канікули, зниження ставок, встановлення пізнішого терміну сплати та інші).

Перші три групи податкових пільг (крім випадків, коли вони поширюються на окремих суб’єктів), надаються всім платникам податків на рівних умовах. При цій класифікації податкових пільг виділяють такі форми їх надання:

• звільнення від податків окремих категорій осіб (включаючи податкові канікули та податковий імунітет);
• вилучення з оподатковуваної бази певних елементів об’єкта;
• встановлення неоподатковуваного мінімуму, тобто. мінімальної частини об’єкта, що не оподатковується (наприклад, неоподатковуваний мінімум з податку на доходи фізичних осіб);
• відрахування з неоподатковуваної бази певних сум (зазвичай, витрат платника);
• зниження податкових ставок за певних умов;
• відрахування з податкового окладу (див. Податкові відрахування);
• повернення раніше сплаченого податку;
• відстрочення (розстрочення) сплати податку.

У вітчизняному податковому законодавстві передбачено основні види пільг:

• неоподатковуваний мінімум об’єкта;
• вилучення з оподаткування певних елементів об’єкта;
• звільнення від сплати податків окремих осіб чи категорій платників податків;
• зниження податкових ставок;
• цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити, інші податкові пільги (передбачаються закони про конкретні податки).

Через систему податкових пільг, винятків і преференцій (переваг), пов’язаних з льготообразующими ознаками об’єкта оподаткування, реалізується функція податків. Так, дія пільги з оподаткування прибутку підприємств спрямована на стимулювання:

• фінансування витрат на розвиток виробництва та НДДКР;
• утримання об’єктів житлово-комунальної сфери;
• зайнятість інвалідів;
• благодійної діяльності у соціально-культурній сфері;
• відшкодування комплексних збитків природним ресурсам при землекористуванні.

Пільги з усіх податків застосовуються лише відповідно до чинного законодавства. Забороняється надання податкових пільг, які мають індивідуальний характер, якщо інше не встановлено чинним законодавством.