Платоспроможність країни (Public solvency) – здатність країни своєчасно погашати свій зовнішній борг у прийнятній для кредитора валюті.
Платоспроможність країни залежить від її ресурсів, обсягу ВВП, експорту, міжнародної валютної ліквідності. Для аналізу платоспроможності країни у світовій практиці використовують низку показників. Зовнішній борг зіставляється з ВВП країни, але універсального критерію за цим показником немає: кожна країна має свій критичний рівень.
Враховуючи різний графік виплат з обслуговування зовнішнього боргу, розраховують інший показник: ставлення платежів з обслуговування боргу ВВП.
З урахуванням експортних можливостей країни-боржника визначається третій показник: відношення боргу до експорту товарів та послуг та платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг.
Останній показник – норма обслуговування боргу (НОД) пріоритетним під час аналізу платоспроможності країни. У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОД перевищує 20% — країна є неплатоспроможною.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку для оцінки платоспроможності рекомендує використовувати такі співвідношення та орієнтуватися на такі значення їх критичного рівня:
- СОД/ЕТУ (сумарне обслуговування боргу/експорт товарів та послуг) – 30%;
- ВПП/ЕТУ (виплати за відсотками/експорт товарів та послуг) – 20%;
- СВД/ВВП (сукупний зовнішній борг/ВВП) – 50%;
- СВД/ЕТУ (сукупний зовнішній борг/експорт товарів та послуг) – 275%.
Зазначені значення характеризують “тяжкість” зовнішнього боргу країни, граничний рівень кредитної безпеки країни.
За порушення графіка платежів з обслуговування боргу виникає криза платоспроможності країни.
(Див. Оптимізація платежів за боргом).
