Пін код – (PIN – personal identification number) – персональний ідентифікаційний номер, що є секретним кодом картки. Його довжина варіює від 4 до 12 цифр, на практиці найчастіше зустрічається із 4. ПІН-код може складатися також із літер.
Такий код надається карті з метою ідентифікації особи її власника під час проведення фінансових операцій. Це електронний аналог підпису власника і є підтвердженням того, що операція виконується саме її власником.
Персоніфікація картки — операція, під час якої інформація про карту відповідає параметрам, що знаходяться в базі даних емітента про клієнта або довіреної особи клієнта.
Персоніфікація платіжних карток проводиться емітентами, а службових карток — емітентами, еквайрами та процесинговими центрами. Персоніфікація мобільних платіжних інструментів — операція, під час якої інформація про мобільний платіжний інструмент відповідає базі даних емітента про клієнта або довіреної особи клієнта. Персоніфікація мобільних платіжних інструментів здійснюється емітентами.
Персоніфікована платіжна картка — платіжна картка, яка містить дані в електронній формі та за необхідності додаткові реквізити у графічному вигляді (прізвище та ім’я, фотографію, нанесені на картку), які дозволяють з використанням електронних засобів або візуально ідентифікувати її власника.
Персоніфікований мобільний платіжний інструмент — інструмент, який містить дані в електронній формі та при необхідності додаткові реквізити у графічному вигляді, що дозволяють візуально з використанням електронних засобів ідентифікувати її власника.
При використанні традиційної технології, заснованої на картах з магнітною смугою, у центрі авторизації банку-емітента зберігається шифроване уявлення СІН (у відкритому вигляді СІН не зберігається ніде). З цим поданням порівнюється той код, який утворюється в результаті шифрування ПІН, введеного в банкомат або POS-термінал під час виконання операції. Смарт-карти зберігають ПІН у пам’яті мікропроцесора (як правило, також у шифрованому вигляді) та перевіряють введений закритий код самостійно.
Клієнт отримує ПІН-код у спеціальному запечатаному конверті (ПІН-конверт) одночасно з виготовленою банківською карткою. ПІН-код може бути прочитаний тільки після розтину ПІН-конверта (в результаті забезпечується секретність ПІН навіть по відношенню до персоналу, що бере участь у процесі персоналізації картки). Код повинен знати лише утримувач картки. Його необхідно зберігати в таємниці і в жодному разі не розголошувати третім особам, у тому числі рідним та знайомим.
В інтересах безпеки своїх коштів не слід вводити ПІН-код у присутності сторонніх та зберігати записаний код поруч із карткою. Треба пам’ятати, що для розрахунків в Інтернеті ПІН-код не потрібний і будь-яка пропозиція запровадити його – дія шахраїв (див. Рекомендації щодо безпечного використання банківських платіжних карток).
Втрачений код відновити неможливо, адже він відомий лише власнику картки. У такій ситуації банк перевипускає картку з новим ПІН-кодом, причому її номер може бути збережений.
Якщо код запам’ятовується важко або у власника картки є підстави вважати, що він став відомий стороннім особам, можна його змінити. На сьогоднішній день у банкоматах багатьох банків є функція зміни ПІН-коду. За цю операцію може стягуватись комісія.
Утримувач картки, як правило, має три спроби правильного введення коду. Їхню кількість встановлює банк. При цьому неважливо, чи введені неправильні ПІН-коди в один день або різні. Усі спроби введення коду підсумовуються. Коли їх кількість перевищує максимально допустиму межу, картка автоматично блокується.
Ряд банків дають своїм клієнтам можливість обнулювати кількість неправильно введених ПІН-кодів. Якщо власник картки розуміє, що наступне його введення призведе до блокування картки, він може зателефонувати до служби підтримки банку та скинути кількість невірно введених ПІН-кодів.
У разі блокування через неправильно набраний ПІН-код деякі банкомати можуть вилучити картку (залежить від налаштувань конкретного банку). Якщо таке сталося, необхідно звернутися до кредитної організації, якій належить банкомат, та написати заяву на її повернення. Далі треба прийти до свого банку і подати заяву на розблокування картки. У межах тижня картку повернуть клієнту.
Якщо банкомат повернув карту клієнту, то для її розблокування потрібно зателефонувати в банк і назвати пароль-ідентифікатор або відповісти на секретне питання, а також продиктувати свій номер картки. Пароль-ідентифікатор та відповідь на секретне запитання власник картки сам визначає та вказує при її оформленні. Це важлива інформація на випадок втрати та блокування картки, її необхідно пам’ятати. Також банк може уточнити й інші відомості клієнта: паспортні дані, прописка тощо. Якщо людина не пам’ятає свій пароль, їй необхідно звернутися до банку та написати заяву на розблокування. Деякі банки у будь-якому випадку вимагають обов’язкової присутності клієнта у своєму офісі та заяви на розблокування картки.
Є кредитні організації, які в такій ситуації встановлюють автоматичне розблокування через певний проміжок часу.
Блокування картки банками може здійснюватись по-різному. Наприклад, одні банки роблять повне блокування картки, інші — лише можливість здійснення операцій із використанням ПІН-коду.
За розблокування картки через неправильно набраний код банками плата не стягується.
