Перестрахування (reinsurance) – організаційно-правова форма страхової діяльності, відповідно до якої страховик, приймаючи на страхування ризики, частково чи повністю передає ці ризики на погоджених умовах іншим страховикам. Перестрахування — система економічних відносин (особливий вид діяльності), за якої компанія-страховик частину відповідальності за застрахованими видами ризику передає на певних умовах іншим компаніям-страховикам для створення збалансованого портфеля страхувань та забезпечення стійкості страхових операцій. Які беруть участь у перестрахуванні підприємства називаються відповідно: перестрахувальник (страховик, який частково передав застрахований ризик) і перестрахувальник (компанія, яка прийняла ризик у перестрахування). Основна мета перестрахування – захист компанії від серії великих страхових випадків.
Перестрахування – система економічних страхових відносин між страховими організаціями (страховиками) щодо укладених із страхувальниками договорів страхування. Відповідно до договору перестрахування страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених умовах іншим страховикам (перестраховикам) з метою створення наскільки можна збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування дозволяє страховій компанії приймати ризики клієнтів, які були б надто великі для одного страховика. Перестрахування називають також «вторинним» страхуванням чи страхуванням страховиків. Перестрахування відбувається не лише на рівні національної економіки, воно дуже давно стало міжнародним видом страхової діяльності. У зв’язку з цим поглиблення спеціалізації у страховій справі призвело до формування особливої групи страхових компаній – перестраховиків (reinsurer), що спеціалізуються на операціях перестрахування.
Страховик, що передає ризик, є перестрахувальником (цедентом), а той, хто приймає – перестрахувальником. У цьому сенсі перестрахування є продовженням страхування, тому іноді називається вторинним страхуванням. Договори страхування та перестрахування взаємопов’язані. Об’єктом договору перестрахування є ризик, застрахований страховиком-перестрахувальником. Без договору страхування може бути договору перестрахування. Відповідальним перед страхувальником за договором страхування залишається страховик, який уклав, незалежно від укладених ним договорів перестрахування.
Основна функція перестрахування полягає у розподілі відповідальності за ризиком, прийнятим одним страховиком, серед багатьох інших страховиків. Перестрахування дозволяє страховику, використовуючи фінансові можливості перестрахувальників, застрахувати ризик, який значно перевищує власні фінансові ресурси.
Перестрахування сприяє більшій збалансованості та стійкості страхового портфеля страховика. При колосальній вартості багатьох об’єктів, що страхуються, нормальне функціонування страхування без перестрахування неможливо.
Перестрахування – найбільш міжнародна галузь страхової діяльності, правової його основою не так національне законодавство, скільки звичаї міжнародного ділового оборота. У жодній країні страхове законодавство не містить положень, які докладно регулюють питання перестрахування.
Для різних видів страхування є типові договори перестрахування. У міжнародній практиці є низка загальноприйнятих, широко застосовуваних правил (застережень). Найпоширенішими є: «Про поділ перестраховиком долі страховика», «Про помилки і недогляди», «Арбітражне застереження» (див. Страхова застереження).
Розрізняють факультативне та облігаторне (обов’язкове) перестрахування. за факультативному договору передбачається право перестрахувальника пропонувати ризики у перестрахування та право перестрахувальника прийняти або відмовитися від запропонованого ризику. Учасники факультативного договору перестрахування вільні у вирішенні вступати у договірні відносини та визначати умови договору. Облігаторний (обов’язковий) договір передбачає обов’язок перестрахувальника передавати всі обумовлені договором ризики на перестрахування перестраховику, а останній зобов’язаний приймати ці ризики.
За методом передачі ризиків договори перестрахування ділять на пропорційні (proportional treaty) та непропорційні (non-proportional treaty). При пропорційні договори страхова премія з усіх перестрахованих ризиків ділиться між перестрахувальником та перестраховиком пропорційно їх відповідальності у перестрахованих ризиках. При цьому відповідальність перестрахувальника та перестрахувальника за кожним перестрахованим ризиком може бути встановлена у заздалегідь узгоджених відсотках від страхової суми. Такий договір називається квотним договором (quota share treaty).
Перестрахувальник може встановити свою відповідальність за кожним перестрахованим у договорі ризиком у певній сумі, а частка перестрахувальника може бути узгоджена у певній сумі або певному відсотку від суми, що перевищує відповідальність перестрахувальника. Такі договори називаються договорами ексцеденту сум (surplus treaty).
За пропорційними перестрахувальними договорами перестрахування кожен ризик, визначений умовами договору.
Непропорційні перестрахувальні договори припускають не перестрахування кожного окремого ризику, а перестрахування певного портфеля ризиків страховика від великих збитків, що перевищують певну, узгоджену в договорі суму (договори ексцеденту збитків – excess of loss treaty) або високий узгоджений у договорі відсоток збитковості страхового портфеля страховика loss treaty або excess loss ratio treaty).
При непропорційному перестрахуванні перестрахувальник, незалежно від розміру застрахованого ризику, сплачує всі збитки, що не перевищують визначену договором суму збитку або відсоток збитковості (loss ratio), а перестраховик відшкодовує перестрахувальнику частину збитку чи збитковості, що перевищує узгоджені договором.
