Оцінка вартості нематеріальних активів (intangible assets appraisal) – визначення вартості обсягу прав підприємства на певну групу об’єктів, які не мають матеріально-речового утримання та приносять підприємству дохід протягом періоду, обумовленого національним законодавством.
Відповідно до норм міжнародного права до об’єктів цивільних прав належить не тільки рухоме та нерухоме майно (включаючи гроші, цінні папери та інше майно, що має речовинно-натуральну форму), а й права на результати інтелектуальної діяльності (інтелектуальна власність тощо) . Права на результати інтелектуальної діяльності забезпечують їхнім власникам деякі привілеї та, як правило, створюють для них деякий прибуток. У міжнародній практиці з використанням цих прав у виробничої діяльності підприємства використовують поняття «нематеріальні активи» (невловимі активи).
За походженням нематеріальні активи можуть бути кваліфіковані як права, що виникають із різних угод, укладених для створення або придбання конкретного виду нематеріальних активів з метою отримання сторонами деяких економічних вигод.
У вітчизняному законодавстві до нематеріальних активів відносять використовувані у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 12 міс., і приносять дохід права, що виникають з:
- авторських та інших договорів на твори науки, літератури та мистецтва, на об’єкти суміжних прав, програмні продукти, бази даних та ін;
- патентів на винаходи, промислові зразки, селекційні здобутки;
- свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування або ліцензійні договори на їх використання;
- комерційної чи службової таємниці;
- прав на ноу-хау та ін.
Крім того, нематеріальні активи включають:
- організаційні витрати;
- результати закінчених НДДКР та проектно-вишукувальних робіт;
- гудвілл (ділову репутацію організації).
Залежно від призначення та функцій, що виконуються у виробничій діяльності, виділяють такі види нематеріальних активів:
- інтелектуальну власність;
- відкладені витрати;
- ділову репутацію (гудвілл).
Інтелектуальна власність є спеціальною категорією нематеріальних активів і є право на результати інтелектуальної діяльності. Зазвичай інтелектуальну власність поділяють на промислову власність, авторське право та суміжні з ним права.
До промислової власності відносяться права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, найменування місць походження товарів, права припинення недобросовісної конкуренції.
Авторське право поширюється на твори науки, літератури, мистецтва, аудіо-відео-радіо-запису, в т.ч. програмні продукти та бази даних.
Сумежні права включають права виконавців, виробників фонограм та організацій ефірного та кабельного мовлення.
Відкладені витрати охоплюють організаційні витрати, пов’язані з утворенням юридичної особи, визнані відповідно до установчих документів вкладом учасників (засновників) до статутного (складеного) капіталу, а також витрати на здійснення та придбання НДДКР з метою їх використання у власному виробництві.
Ділова репутація складається в процесі здійснення господарської (підприємницької) діяльності і є рядом позитивних, властивих конкретному підприємству та невіддільних від нього обставин (переваг):
- вигідне географічне розташування;
- налагоджена система збуту та постачання;
- якість вироблених товарів;
- популярність на ринку;
- ділові зв’язки;
- високотехнологічне виробництво;
- наявність “ноу-хау”;
- людські ресурси, професійний рівень персоналу та його високі моральні якості тощо.
Нематеріальний актив (гудвілл) виникає лише внаслідок купівлі-продажу підприємства як єдиного майново-фінансового комплексу та відображається у балансі підприємства-покупця.
Нематеріальні активи можуть створюватися для підприємства чи купуватися з боку; вноситись засновниками у рахунок їхніх вкладів у статутний капітал підприємства; бути отримані як внесок у спільну діяльність або у порядку безоплатної передачі.
Нематеріальні активи можуть бути використані як джерело додаткового доходу підприємства (у свою чергу їх можна продати, внести як внесок при організації спільної діяльності чи статутний капітал інших підприємств).
Створення, використання, придбання (продаж) та вибуття нематеріальних активів здійснюються на підставі різноманітних цивільно-правових договорів. Залежно від виду нематеріальних активів це може бути:
- договір про створення та передачу науково-технічної продукції;
- договір про виконання НДДКР;
- авторський чи ліцензійний договір, установчий договір;
- договір про передачу “ноу-хау” і т.д.
Вартість нематеріальних активів – сума, де виражається цінність активу. Облікова політика потребує включення нематеріальних активів до балансів підприємств будь-яких організаційно-правових форм власності. У бухгалтерському обліку та звітності нематеріальні активи відображаються за первісною та залишковою вартістю.
Відповідно до чинних нормативних документів первісна вартість нематеріальних активів складається з витрат на їх створення або придбання та витрат на доведення їх до стану, придатного до використання, і залежить від форм надходження нематеріальних активів:
- при купівлі нематеріальних активів їхню вартість оцінюють шляхом підсумовування фактично вироблених витрат на купівлю;
- за безоплатної передачі – за ринковою вартістю на дату її оприбуткування;
- при внесенні в рахунок вкладів (паїв) до статутного (складеного) капіталу – за домовленістю сторін або оцінкою незалежного оцінювача;
- під час створення самим підприємством – шляхом підсумовування фактичних витрат з його виготовлення.
До всіх витрат додають витрати, понесені підприємством щодо доведення нематеріальних активів до стану, придатного для використання з запланованою метою.
Залишкова вартість для нематеріальних активів, що амортизуються. являє собою різницю між початковою їх вартістю та накопиченою на звітну дату амортизацією.
Вартість об’єктів нематеріальних активів погашається нарахуванням амортизації протягом установленого терміну їхнього корисного використання. У цьому амортизаційні відрахування визначаються або лінійним способом, з норм, обчислюваних організацією з урахуванням терміну корисного використання нематеріальних активів, або списанням вартості нематеріальних активів, пропорційної вартості обсягу продукції (робіт, послуг).
Існує ряд об’єктів, які не амортизуються у процесі їх практичного застосування. До них відносять:
- організаційні витрати;
- товарні знаки та знаки обслуговування;
- нематеріальні активи, отримані за договором дарування чи безоплатно внаслідок приватизації;
- нематеріальні активи, придбані з допомогою бюджетних коштів;
- нематеріальні активи бюджетних організацій
У господарську діяльність підприємств використовуються також ринкова, реалізаційна, договірна, інвестиційна, ліквідаційна та інші види вартості нематеріальних активів.
Вибір виду вартості залежить від цілей оцінки. Для оцінки вартості нематеріальних активів застосовують прийняті у міжнародній практиці підходи: витратний, порівняльний (ринковий) та дохідний. Кожному з підходів у зв’язку з метою оцінки, специфікою нематеріальних активів та умовами їх використання притаманні конкретні методи оцінки.
В основі витратного підходу лежать методи обліку вартості (суми) витрат підприємства, необхідних на створення (метод вартості створення або метод вихідних витрат), відновлення (метод обліку витрат на відновлення вартості) або заміщення (метод обліку вартості витрат на заміщення) нематеріального активу, що оцінюється. Тут оцінюються фактично вироблені витрати з урахуванням інфляції (залежно від періоду їх здійснення за коефіцієнтами, що призводять витрати минулих років до вартості на момент оцінки) та ступеня морального старіння нематеріального активу. Розрахунок обсягу економії (зниження витрат) від використання нематеріального активу можна здійснити також шляхом виграшу у собівартості продукції.
При порівняльний підхід застосовують метод прямого порівняння продажів, який передбачає визначення вартості нематеріального активу за ціною угод купівлі-продажу аналогічних нематеріальних активів з урахуванням поправок на відмінність характеристик активів-аналогів та оцінюваного активу, і метод роялті, що враховує широко використовуються в міжнародній ліцензійній торгівлі ставки роялті за окремими галузями. промисловості та номенклатурі виробів.
При прибутковий підхід вартість нематеріального активу визначають як їхня здатність приносити покупцю або інвестору дохід у майбутньому. Розрахунок чистого доходу від використання нематеріального активу можна здійснити:
- методом переваги у прибутку (коли прибуток зростає за рахунок зростання якості та (або) кількості продукції, що випускається);
- методом переваги у витратах (що включає метод звільнення від роялті та метод виграшу у собівартості);
- методом одночасного обліку переваг у прибутку та у витратах.
У кожному з цих методів щорічні майбутні доходи підсумовують з урахуванням їхнього дисконтування.
Ділова репутація підприємства оцінюється за допомогою бухгалтерського методу, при якому під вартістю гудвілу розуміють надмірну вартість підприємства в цілому понад сукупну вартість складових ідентифікованих активів або різницю між вартістю фірми як єдиного цілісного майново-фінансового комплексу, що має певну репутацію, та балансовою вартістю майна цієї фірми.
У вітчизняному обліку ділова репутація законодавчо визначена як перевищення покупної ціни майна, що приватизується, над його оціночною вартістю.
Оцінка вартості нематеріальних активів необхідна за умови:
- купівлі (продажу) підприємств, їх приватизації, акціонуванні, реорганізації (злитті, приєднанні), реструктуризації, ліквідації або банкрутстві, інвестуванні, внесенні нематеріальних активів у статутний капітал новоствореного підприємства;
- укладання угод купівлі-продажу нематеріальних активів;
- визначення збитків від неправомірного використання нематеріальних активів підприємства;
- мінімізації податків, що виплачуються підприємством.
Крім того, результати оцінки нематеріальних активів потрібні для аналізу поточного стану підприємства, підвищення ефективності застосування його активів, для вироблення загальної стратегії розвитку підприємства.
