Оцінка вартості фінансових інституцій (valuation of financial institutions) – визначення ринкової вартості фінансового інституту у грошах на конкретну дату з урахуванням чинників сукупного ризику, часу, очікування доходу. Оцінка вартості передбачає:
- постановку завдання та мети оцінки;
- збір та аналіз інформації;
- проведення розрахунків одним або декількома методами відповідно до обраного підходу;
- внесення коригувань та заключних поправок;
- виведення підсумкової величини ринкової вартості.
При цьому передбачається оцінка конкретного виду бізнесу та комплексна чи постатейна оцінка активів та пасивів фінансових інституцій. Вид вартості обумовлений метою оцінки, нею можливо, наприклад, підвищення ефективності поточного управління активами та пасивами (asset-liability management).
Правильна та своєчасна оцінка сприяє збереженню депозитних та інших фондів, досягненню координації активів. Оцінка проводиться визначення кредитоспроможності і платоспроможності фінансового інституту.
Попередня оцінка ринкової вартості його активів та пасивів дозволяє зменшити ризик неповернення кредиту чи прострочення платежів, у т.ч. при міжбанківському кредитуванні, не допустити «ланцюгову реакцію» банкрутств.
Не менш важливою є оцінка з метою виявлення вартості капіталу для інвестора. Так, оцінюються акції (паї) фінансового інституту на випадок їхнього придбання на ринку для подальшого продажу, встановлення корпоративного контролю або набуття права володіння, отримання доходу. Така оцінка дозволяє визначити ризикованість вкладень, максимальну суму можливих втрат, реальні блага, які можна отримати: дивіденди, доступ до інформації, пільгові кредити тощо. Оцінюється і вартість акцій фінансового інституту, що знову розміщуються. У цьому, зазвичай, зацікавлений сам емітент, т.к. оцінка допоможе визначити раціональність проведення нової емісії та збільшення статутного фонду.
До оцінки ринкової вартості активів вдаються у разі продажу (придбання). Підтримувана належним чином вартість активів забезпечує збереження коштів вкладників і створює джерела їхнього зростання. Зниження вартості до критичного рівня може спричинити реорганізацію (злиття, приєднання), банкрутство фінансових інститутів. У цій ситуації заради порятунку сегментів компанії, що залишилися, її керівництво може вдатися до зміни структури активів, скорочення видів та обсягу діяльності, ліквідації частини активів (все це передбачає їх оцінку).
Забезпечення безпеки та стабільності фінансової галузі з боку регулюючих органів також потребує оцінки вартості фінансового інституту. Неплатоспроможність виникає тоді, коли зобов’язання перевищують активи, тому регулярна переоцінка вартості активів відповідно до їхньої ринкової вартості поряд з іншими заходами дозволяє контролювати фінансове становище компанії.
Оцінка ринкової вартості фінансового інституту здійснюється й у інших цілях. Проте незалежно від мети вона виходить з певних принципах оцінки. Розрізняють загальні принципищо застосовуються при оцінці будь-якого об’єкта, та специфічні принципиобумовлені особливостями фінансового інституту: портфельність, економічний поділ, відмінність внутрішньої та зовнішньої оцінок
Принцип портфельності означає необхідність проведення нерозривної комплексної оцінки активів та пасивів кредитної організації.
Принцип економічного поділу передбачає можливість поділу та з’єднання майнових прав при оцінці (тут може бути поділ на пакети майнових інтересів: фізичний поділ на види активів, наприклад, кредити за термінами тощо).
Принцип відмінності внутрішньої та зовнішньої оцінок у тому, що інформаційна база впливає методи оцінки та її результати.
Оцінюючи вартості фінансових інститутів використовують методи дохідного підходу, витратного підходу і порівняльного підходу. Найчастіше застосовують: метод дисконтованого грошового потоку, метод капіталізації доходу, метод чистих активів, метод ліквідаційної вартості (див. вартість оцінки), метод ринку капіталу.
Ринкова оцінка відрізняється від аудиторської та рейтингової. Аудиторська оцінка передбачає доскональне дослідження фінансового стану оцінюваного інституту на користь його акціонерів та пайовиків та власників. Рейтингова оцінка Насамперед дозволяє порівняти стан та результати діяльності оцінюваної організації за аналізований період з аналогічними показниками інших фінансових інститутів.