Страхування є одним із найважливіших елементів ринкових відносин. Початок страхування належить до далекого минулого історії людства. У світі ще виробили більш економічного, раціонального і доступного механізму захисту інтересів суспільства, ніж страхування. Об’єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити.
Страхування є потужною фінансовою системою, що практично не поступається банківській сфері, наша країна робить лише перші кроки на шляху до інтеграції страхового ринку України у світовий. Проте його розвиток стримується низкою актуальних проблем.
Основні проблеми страхового ринку України:
- політична нестабільність у країні;
- слабкі зовнішньоекономічні зв’язки України у сфері страхування з іншими країнами;
- нерозвиненість національної страхової інфраструктури;
- недостатній рівень та потенціал розвитку страхування за межами країни;
- низькі показники конкурентоспроможності українських страхових компаній
Для подолання цих стримуючих факторів практикують поглинання та капіталізацію нерозвинених та малозабезпечених страхових компаній для зменшення кількості ризикових портфелів на ринку страхування. Важливим є підвищення темпів зростання окремих видів страхування, поліпшення якості послуг, впровадження нових товарів.
Слід згадати і про низку внутрішніх проблем ринку: велика кількість страхових компаній із нестачею професійного персоналу, низька якість страхових послуг, недостатня капіталізація страхових компаній та низька якість активів. Окремі види обов’язкового страхування чітко не визначені у законодавстві та, як наслідок, заключною проблемою є порушення термінів виплат страхового відшкодування.
Недосконалими є також і відносини між засновниками страхових компаній та страховиками. У переважній більшості засновники є основними клієнтами компаній. У цьому вся також відбивається низький рівень прозорості страхового ринку.
Усі ці внутрішні проблеми призводять до недовіри населення до вітчизняних страхових компаній. Як результат, існуюча недовіра викликає головну причину — не бажання фізичних та юридичних осіб страхуватися, особливо у довгостроковому періоді або у період фінансово-банківської кризи.
Подальшого вдосконалення потребує нормативно-правова база. Низький рівень нагляду держави характеризується який завжди реальним відображенням фінансового стану страхової компанії. У такому разі необхідно здійснити комплекс організаційних заходів, удосконалити вітчизняне законодавство, яке забезпечить розвиток страхового ринку.
Глобальнішими є зовнішні проблеми страхового ринку:
- високий рівень залежності економіки України від макроекономічної кон’юнктури знижує попит на довгострокові накопичувальні програми, змушує страхові компанії активізувати продаж коротких ризикових договорів;
- проблема надійного та гарантованого вкладення грошей;
- ситуація у банківському секторі, скорочення обсягів кредитування, високі ставки у тому числі за іпотечними та автомобільними кредитами, криза ліквідності банківської системи, банкрутство цілої низки фінансово-кредитних установ.
Страхові компанії мають низький рівень капіталізації страховиків. Через це немає можливості забезпечити відповідальність за великі застраховані ризики, що призводить до перестрахування їхньої частини за кордоном. У цьому відображається проблема витоку коштів з України.
Заключною проблемою все ще залишається підвищення рівня платоспроможності, попиту та культури юридичних осіб на страхові послуги, на що впливають інвестиційний голод підприємств, недостатній обсяг оборотних засобів та ін.
Низка аналітиків наголошує, що основні проблеми страхового ринку України — це схемне страхування, виведення капіталу, надання топ-менеджментом недостовірної інформації для акціонерів, а також нерозуміння останніх, куди вкладаються їхні кошти.
Досліджуючи ринок страхових послуг можна дійти невтішного висновку, що його не можна назвати таким, що розвивається високими темпами. Лише останнім часом цій сфері приділяється належна увага. Підвищення рівня розвитку страхового ринку має забезпечити зростання суспільної довіри до самого механізму страхування. Для цього необхідно розробити стратегію розвитку страхового ринку, включаючи такі питання:
- створення ефективного механізму нагляду та контролю за ринком;
- удосконалення нормативно-правової бази;
- забезпечення розвитку довгострокового страхування життя, що дозволяє перетворювати заощадження клієнтів на довгострокові інвестиції;
- підвищення рівня довіри фізичних та юридичних осіб до страхових компаній;
- забезпечення інтеграції страхового ринку України у світовий простір.
Таким чином, на сьогоднішній день страховий ринок України не отримав належного рівня розвитку, властивого страховим ринкам у розвинених країнах світу. Важливим завданням є вдосконалення його функціонування та інтеграція у європейський та світовий страховий простір.
